Галина Медвідь-Завідляк: Педагогічний досвід класного керівника

Педагогічний досвід класного керівника

«Успіх приходить до того,

хто робить те,

що найбільше любить»

М.Форбс

Я, Медвідь Галина Богданівна, розпочала свій педагогічний шлях із посади педагога-організатора.Спочатку це була Більшівцівська СШ,далі-Бринська НСШ,Тустанська НСШ,Вікторівська НСШ №2.Працюю у Вікторівській загальносвітній школі І-ІІ ступенів з 1992 року. Професію педагога обрала за покликом серця.

На мою думку, діяльність класного керівника дуже цікава, багатогранна, трудомістка. Вона пов’язана з непередбаченими труднощами, невдачами, навіть розчаруваннями, а іноді – з безсонними ночами, сльозами… Все це так. Але коли бачиш, як на твоїх очах виростає Людина, як збагачується її духовний світ, як дитина починає усвідомлювати своє місце в житті, а у вирішенні проблем шукає підтримки в тебе і вдячна за це, забуваєш про прикрощі і безсонні ночі, а душу наповнює почуття глибокого задоволення. Сподіваюсь, що моя любов зігріє їх серця та торкнеться дитячих душ.

В даний час є класним керівником 8 класу. В практику виховної роботи з класом впроваджую модель виховної системи, основану на ідеях педагогіки життєтворчості, яка найповніше розкриває смисл існування людини у світі.

В чому полягає моя методологічна позиція класного керівника? В роботі вважаю головним забезпечення розвитку особистості кожної дитини, її творчого потенціалу. Відносини з дітьми будую на принципах співробітництва, співтворчості і пам’ятаю, що вчитель може допомогти дітям розвивати почуття прекрасного, пробудити творчі сили.

Усвідомлюючи, що класний керівник є для підростаючого покоління духовним посередником між суспільством і дитиною, прагну створити сприятливі умови для формування особистості, внести необхідні корективи у процес виховання, скоординувати зусилля педагогів, сім’ї , соціуму. В своїй роботі керуюсь принципом: допомогти дитині знайти свій ключ до успіху, створити умови, у яких вона розкриватиме свої здібності, творитиме своє життя, зростатиме духовно, творчо, інтелектуально й самовдосконалюватиметься.

Розуміючи важливість виховної діяльності класного керівника, відповідально виконую свої обов’язки, докладаю всіх зусиль, щоб виховання підлітків відбувалось в атмосфері добра і творчості, взаємодопомоги і взаємоповаги, доброзичливості та толерантності. У своїй діяльності використовую різноманітні традиційні та інноваційні форми виховної діяльності - головне, щоб вони давали бажаний результат. Серед них:

ділові і гри;тренінги; робота учнів у мобільних творчих групах;акції;

усні журнали; турніри інтелектуальних ігор; брейн-ринги; «Що?Де?Коли?»;.

Калейдоскоп шкільного життя класу різноманітний.

Одним із основних пріоритетів є згуртування учнів та батьків класу в єдиний, дружній колектив через участь у спільних творчих та соціально-важливих справах.

Поряд з традиційними формами роботи використовую інноваційні колективні й індивідуальні форми співпраці з батьками: батьківські збори з фрагментами педобучу, класні прес-конференції, дискусії, круглі столи, батьківські тренінги. Залучаю батьків до проведення виховних годин, екскурсійних подорожей, загальношкільних заходів та конкурсів. До батьківських зборів готуюся ретельно та заздалегідь. Усім батькам на зборах завжди готую роздатковий матеріал: поради батькам в друкованому вигляді.

Крім того, часто проводжу з класом психологічні тренінги, анкетування, діагностування, порівняльні анкетування у співпраці із соціально-психологічною службою закладу.

Прагну працювати творчо, а тому завжди пам’ятаю слова В.Сухомлинського: «Якою талановитою не була б людина, але якщо вона не вчиться на досвіді інших, то ніколи не буде хорошим педагогом». Прагну самокритично оцінювати свою діяльність, її результати, намагаюся швидко адаптуватися в умовах соціальних змін.

Моя позиція

Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до дитини!

Вчительство – це і мистецтво і праця. Саме вчитель, педагог, викладач, вихователь закладає і створює основу творчої людської діяльності.

Як же виховати дитину, щоб оцінка за цю справу була відмінною? Це питання я поставила перед собою 25 років тому, коли прийшла працювати до школи.

Саме тут в цих стінах зростають ті, кому жити та створювати майбутнє. Я думаю, що мої вихованці стануть новою українською елітою – моральною, духовною, високоосвіченою, інтелектуальною, культурною, національно свідомою. Я мрію виховати людину добрих помислів, почуттів і дій, яка існує в гармонії із світом, із власним серцем. Це й стало провідною ідеєю моєї роботи.

Індивідуальний підхід

Безумовно, серцевиною виховного процесу є особистість дитини, і вихователь повинен поважати почуття власної гідності кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити, нахили, інтереси, характер, створити сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку.

Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості роботи з колективом, намагання зробити її цікавою і для дітей, і для себе допомогли мені визначити пріоритет одних проблем над іншими, знайти шляхи їх вирішення, прогнозувати та діагностувати підсумки.

Особливу увагу я приділяю дітям, які потребують посиленої уваги. Мета якої – не допустити переживання цими дітьми своєї “нездатності”, не дозволити виникнення байдужості до навчання, праці; не притуплювати почуття честі та гідності.

Робота з батьками. Сім’я

Батьки – авторитети, і найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей.

. Я намагаюсь встановити індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт, зустрічі, бесіди в школію. Так ми – вчителі – зрозуміліші батькам, а батьки нам. Налагоджується взаємодія, взаєморозуміння.

Адже рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би школа ефективно не будувала свою роботу, необхідних результатів вона не отримає, коли не буде справжнього виховання родині, сім’ї. Твердо переконана, народна педагогіка – оптимальний варіант співдружності школи і сім’ї.

А тому ж з перших днів навчання розпочинаю роботу з учнями і Ії батьками на спільних зборах. Саме сім’я, родина допомагає проводити такі уроки, як-от: «Я і моя сім’я» та інші.

Пропоную батькам заповнити анкети, відповіді яких допомагають мені краще організувати заняття, дати потрібні педагогічні рекомендації щодо виховання дітей у сім’ї.

При плануванні роботи з учнівським колективом головним я вважаю ідею особистої спрямованості виховного процесу. У центрі стоять не програми чи заходи, а саме учень. Саме його індивідуальні нахили, інтереси й здібності. Спільно з психологічною службою школи проводжу моніторинг психічного розвитку особистості. На основі індивідуального значення кожної дитини складаю психолого-педагогічну картку. Отримані результати стають предметом обговорення організації будь-якого заходу.

Важливу роль у школі відіграє творче виховання, в основу якого я поклала використання різних засобів, підходів до дитини, орієнтованих на досягнення оригінального результату, розв’язання творчих задач.

З великим задоволенням діти беруть участь у класних та шкільних позакласних заходах( присвячених Новому року, Міжнародному жіночому святу “8 Березня”, дню рідної мови, святу Матері та “Останнього дзвоника”…)

Особливу увагу я приділяю взаємостосункам батьків та дітей, тому влаштовую загальні заходи, пікніки, свята, за участю батьків та дітей, це має свої результати!

Охорона та зміцнення здоров’я дітей

Певну роль у формуванні правильної думки про негативні якості і вчинки, у профілактиці серед учнів відіграють тематичні виховні години, при проведенні яких намагаюсь залучати учнів до активного обговорення цієї теми. З пропагандою здорового способу життя було проведено серію виховних годин, таких як-от: урок – шоу “Здоров’я – це життя, рух та красота”, різні тренінги,проект “Шкідливі звички приводять до біди”, на меті яких є негативний вплив алкоголю, наркотиків та нікотину на здоров’я.

Велика увага приділяється розвитку фізичної культури. За ініціативою дітей і їх активною участю у підготовці, проведено “День здоров’я”, де уся школа після уроків виходила в зону відпочинку покращити своє здоров’я. Було проведено спортивні змагання, естафети, конкурс агітаційних плакатів, що підкреслюють негативний вплив наркотиків, тютюну та алкогольних напоїв на здоров’я людини,практичні навички з надання першої долікарської допомоги та конкурс пісні про здоров’я. Під час аналізу змагання підкреслюю прогалини в знаннях і підказую, як їх слід ліквідувати.

Після проведення таких позакласних заходів я помітила, що дівчата та хлопці стають більш зацікавленими, і мої поставлені цілі мають свої результати.

Паспорт 8 класу

Колектив сформовано вісім років назад, коли учні вперше переступили поріг школи та влилися в лави 1 класу.
Класний колектив, за розумовими здібностями дітей, вважається із середнім рівнем знань. Діти дуже енергійні, жваві, прагнуть якнайшвидше пізнати навколишній світ. Діти до мене прийшли до 5 класу, було багато проблем, але за роки навчання учнівський колектив міцно згуртувався. Діти ставляться одне до одного зі взаємоповагою, допомагають однокласникам у будь-яких ситуаціях, між школярами немає вагомих суперечок, панує доброзичливість і культура поведінки.
Учні охоче беруть участь у громадському житті школи, активно вболіваючи за власний колектив, прагнучи не відставати від діяльності інших класів.
Школярі прагнуть до пізнання нового, досі їм не відомого, тому охоче слухають на виховних годинах повідомлення про аномальні явища, політичні події, історичний розвиток України, народні обряди та звичаї рідного краю..
Учні охоче трудяться, підтримуючи чистоту та порядок на шкільній території й у приміщенні.
Кожен учень класу має певні громадські зобов'язання:

У роботі з дітьми завжди пам’ятаю, що поганих дітей немає, треба знайти ключик до їхнього внутрішнього світу.

Сучасні діти... Які вони ?

Питання про мету виховання - питання про те, якою повинна бути людина майбутнього. Якими ж головними рисами характеризується громадянин сучасної України як ідеал нової людини і, отже, як ідеал виховання?

Найголовніша риса такої людини - її всебічний розвиток, що охоплює всі істотні та нерозривно пов'язані між собою людські властивості : інтелектуальні, моральні, трудові, фізичні, естетичні( в їх найвищому вираженні). Держава передбачає забезпечення повного добробуту і вільного всебічного розвитку всіх членів суспільства через вільний розвиток кожного громадянина Батьківщини : розширення реальних можливостей для застосування громадянами своїх творчих сил, здібностей і обдаровань, для всебічного розвитку особи.

Сучасні діти України прагнуть бути освіченими, кваліфікованими, дисциплінованими, політично розвиненими та відданими Батьківщині. Тому завдання педагогів - виховати у майбутніх громадян України почуття обов'язку і поняття честі, уміння підкоритися товаришеві й наказати йому, бути ввічливим, суворим, добрим і стійким - залежно від умов життя . На жаль, серед сучасної молоді бракує активних організаторів, наполегливих і загартованих, здатних володіти собою та впливати на інших. Мета виховання - сформувати веселу, бадьору, підтягнуту, здатну будувати й жити, і любити життя особистість. Вона повинна бути щасливою.

Найважливіша визначальна якість громадянина вільної держави - почуття відповідальності. Воно виховується з найбільшими труднощами, але зате, якщо сформовано, впливає прогресивно на суспільні звершення. На жаль, багато неприємностей - від безвідповідальності більшості підлітків.

Отже, завдання сучасних педагогів - удосконалення особистості не тільки як головної продуктивної сили, а й як активного громадянина України, духовно багатої, морально благородної особи. На цьому зосереджуються зусилля всієї системи виховання, формування особи нового типу суверенної держави.

Виховання - процес різнобічний, багатоплановий, але на той же час він і єдиний, цілісний, бо різні риси та якості особи завжди пов'язані між собою і формуються не ізольовано, а у взаємних внутрішніх залежностях. Людина не виховується частинами, вона створюється синтетично всією сумою впливів, яких вона зазнає як цілісна особистість. Через це кожна складова частина чи сторона виховання, виконуючи свою особливу роль, служить водночас досягненню єдиної мети.

У процесі розумового виховання учнів у них формуються ідейно-політичне переконання, моральна свідомість і поведінка, ставлення до праці, трудова культура, естетичні уявлення і поняття, засвоюються знання про людський організм та про шляхи і засоби зміцнення здоров'я.

Моральне виховання також охоплює всі сторони духовного життя особистості, воно формує певне ставлення до навчання, знань, праці, фізичної культури, а також естетичні судження і почуття в їх єдності з етичними нормами.

Завдання школи, сім'ї, громадськості - здійснювати гармонійне виховання підростаючого покоління, дбати про те, щоб розумові, моральні, трудові, естетичні і фізичні якості кожного виховання розвивалися узгоджено і ритмічно. Успішне виконання цього завдання можливе лише тоді, коли педагогічний процес у всіх своїх ланках і елементах підпорядковується загальній меті суспільного виховання.

«Серце віддаю дітям».

В.Сухомлинський

Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Я серцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-праведному жити, любити свою землю, плекати в душі добро й людяність. Хіба могла я обрати іншу професію? Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи, - я щаслива!!! Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому.

В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель у думках і справах своїх учнів. Ми намагаємось, щоб наші учні з почуттям вдячності згадували нашу школу, тому що від нашої самовідданої праці, невичерпної енергії, громадської активності залежить майбутнє нашого народу.
Пізнати і навчити дитину у цій складній справі немає готових рецептів. Але вважаю, що насамперед треба зрозуміти дитину як особистість, розгледіти її індивідуальні особливості. "Прив'язуючи" навчальні завдання до життєвого досвіду дитини, використовуючи сучасні технології досягаю поставленої мети самореалізації кожної дитини.

Котрий рік навчаю дітей та щоразу навчаюся від них сама. Тому успіх своєї педагогічної праці вбачаю у постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній любові вчителя і учня, у вмінні "запалити" дітей до роботи. Працюючи за системою розвивального навчання, прагну не робити поділу між дітьми на сильних і слабих, а вчу їх цінувати свою працю та намагатися виконувати її якнайкраще.

Постійно пам’ятаю - «Учитель не той, хто вчить, а той у кого вчаться»!

Треба розвивати дитину як неповторну індивідуальність, формувати в ній творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності.

Класний керівник — центр виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.

Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері та строгість батька. Адже дуже часто трапляється, що всі спогади про школу так чи інакше пов’язані з іменем класного керівника. Якщо ця людина поєднує в собі якості педагога, вихователя, психотерапевта, то саме до нього звертаються учні зі своїми радощами і смутками, саме він допомагає розв’язати конфлікти з батьками і педагогами, його посвячують в дитячі таємниці.

Завдяки сердечній любові, дієвим методам виховання, сильне бажання перебороти поставлені проблеми – ми дружній клас, а головне, немає ворожнечі один до одного, ми ОДНА РОДИНА, яка готова прийти на допомогу будь – кому. Для закріплення цих результатів, ми збагатили просте шкільне життя, та перейшли на іншу сходинку, сходинку національно – патріотичного виховання. Діти прониклися цією темою, тому зараз наш клас є учасником у всіх патріотичних святах та акціях.

Ми зростаємо та вдосконалюємось кожен день, є значні зміни у навчанні, у поведінці, у вихованні, відношенні всього, вони вже як дорослі люди, які відповідають за свої вчинки, психологічні дослідження показують, що з кожним роком атмосфера в класі змінюється на краще.

Не буває майже днів, коли з дітьми не бачимось, бо маємо спільні інтереси, теми для розмов, вони багато чого мене навчають.

Треба також зазначити, що учні не тільки ведуть активне шкільне життя, але й позакласний час вони відвідують секцію з важкої атлетики,беруть участь у змаганнях та мають певні досягнення та результати.

Вони не тільки мені учні, вони мої найкращі друзі та улюблені діти.

За роки роботи в цьому класі полюбила дітей як своїх рідних, зблизилася з батьками, що дозволяє мені допомагати їм у розв’язанні життєво важливих ситуацій не тільки у житті дітей, а й на рівні їхніх родин.

Особисто я – живу дітьми, їх переживаннями, їх невдачами, та їх досягненнями. Коли довго їх не бачу, вони починають мені снитися.

Я вважаю, що вчитель – це моя стежина в цьому житті. Тільки в цій роботі я бачу себе, і не уявляю як можна жити не бачачи ясних дитячих очей.

На наших очах виростає покоління молодих людей позбавлених почуття національної гідності, гордості, якому насаджується безкультур’я, нівелюється совість, деградується мораль, честь, справедливість та меркантилізм, манкурство. "Педагогічна драма виховання, – за висловом академіка С.І. Гончаренка, – стрімко перетворюється на загальнонаціональну трагедію". За висловом заслуженого учителя України, ветерана війни і праці Петра Щербаня, в державі "відбувається процес деморалізації, дебілізації і денаціоналізації сучасної молоді, яка втрачає не тільки національне, а й людське обличчя".

ТЕОРЕТИЧНА БАЗА

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила головну мету національного виховання на сучасному етапі — це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту. До провідних завдань національного виховання школярів належать:

v формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;

v забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

v формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

v прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;

v виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядницької позиції;

v утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;

v формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;

v забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я;

v виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

v формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

v формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;

v розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;

v формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки до життя в умовах ринкових відносин.

Мета національно-патріотичного виховання - виховання молодої людини - патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури.

Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Вище йшлося про громадянські й національні цінності. Існують цінності сімейного життя: вірність, довір'я, піклування про дітей, піклування про батьків і старших у сім'ї, взаємоповага і любов до батьків, злагода в сім'ї, здоровий спосіб життя, культура праці, дотримання народних звичаїв і традицій, пам'ять про предків, гостинність, гігієна сімейного життя.

У своїй роботі ми повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля — наш спільний дім, а світовий спокій і злагода між людьми і державами — головна умова існування землі і людства.

У процесі реалізації напрямів національного виховання потрібно враховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця:

національну психологію — психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу;

національний характер і темперамент —вічне правдошукання, гостинність і щедрість, ласкавість і талановитість, ніжність і глибокий ліризм, свободолюбивість і душевне багатство;

національний спосіб мислення — своєрідна істотність, завдяки чому зі століття в століття відтворюються і розвиваються самобутня українська культура і духовність;

народна мораль, етика — людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найбільші духовні надбання;

народна естетика — краса поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вживати, готувати смачну їжу;

народна правосвідомість — життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя;

національна філософія — самобутня система ідей, поглядів народу на суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему її долі; національний світогляд — система поглядів, переконань, ідеалів, які складають основу національної духовності;

національна ідеологія — ідейне багатство нації, система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних поглядів, ідей, переконань;

національна свідомість та самосвідомість — відчуття усвідомлення гордості за приналежність до української нації.

Головна мета, основні напрями, шляхи реформування української системи національного виховання розкриваються в програмі "Освіта", у "Концепції середньої загальноосвітньої школи України", "Концепції школи нової генерації — української національної школи-родини", "Концепції безперервної системи національного виховання", "Крнцепції національно-патріотичного виховання молоді",Законах України "Про загальну середню освіту", "Про освіту", Національній доктрині розвитку освіти України.

ПРОВІДНА ІДЕЯ ДОСВІДУ

«Головне – привчити дітей до

самостійної роботи, до

впевненості у собі, до вміння,

бажання і здатності думати».

У своїй роботі з дітьми я маю певні принципи й закони, яких повинна дотримуватись:

Щоб мати право вчити інших, потрібно постійно вчитися самому.

Не зупинятися на досягнутому.

Не потоком шумних, галасливих фраз, а щирою, невтомною працею любіть Україну.

Мудрий не той, хто знає багато, а той, чиї знання корисні.

Для мене важлива думка кожної дитини, незалежно від того правильна вона чи ні.

Використання форм і методів навчання дають можливість виробити в учнів всі необхідні професійні навички в стінах школи.

Творчість відкриває в дитячій душі ті потаємні куточки, в яких дрімають джерела добрих почуттів.

Бачу ціль, не бачу перепон.

Дітей, їх особисту гідність і їх потреби треба так само шанувати, як і

дорослих, і тільки поводячись з ними лагідно, щиро, розумно, як з рівними

входячи в їх спосіб думання можна виховати чесних, щирих, правдолюбивих і справді вільних людей.

Відкрити в кожній дитині душу творця, дати їй змогу пробудитися і розквітнути.

Тільки те навчання гарне, котре стимулює розвиток, веде його за собою, а не служить просто збагаченню дитини новими відомостями, що легко входять у його свідомість.

Праця - це все життя.

Праця, оптимізм, постійне самовдосконалення - запорука життєвого успіху.

Знайти вчителя неважко, знайти учня, що розділить з тобою твої знання та мрії набагато складніше.

Підготуй учня, у якого зможеш навчитись сам.

Не з предметом до дітей, а з дітьми - до предмета.

Далеко не кожний стане ученим, письменником, артистом.

Далеко не кожному призначено винайти порох, але майстром у своїй праці повинен стати кожний.

В особистій практиці сховані таємниці простих і надійних успіхів.

Те, що я чую, я забуваю; те, що я бачу, я пам'ятаю; те, що я роблю - я розумію.

Поспішайте, поспішайте приносити радість дітям, робити добро людям.

Кожна дитина - неповторна індивідуальність.

Зумій запалити іскорку творчості, бажання, навчи працювати точно й акуратно - пожнеш подвійний успіх, щастя творчої співпраці.

Ніколи не зупинятися на досягнутому, бо життя - це процес, тому потрібно завжди рухатися вперед.

«Головне - навчити дітей мислити». (Б. Брехт)

«Доводиться бігти з усіх ніг лише для того, щоб залишитися на тому самому місці. Якщо хочеш потрапити в інше місце, потрібно бігти вдвічі швидше…»( Льюіс Керрол «Аліса у країні Чудес»)

Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – факел, який треба запалити. (Стародавня мудрість)

З Інтернету зачерпнула декілька професійних секретів:

Рецепт вчительської молодості:

Систематично вживай: бальзам мудрості, коктейль творчості, каву бадьорості, відвар пунктуальності, настій терпимості, екстракт людяності. Виконуй все це ретельно і будеш вічно молодим, вчителю.

Рецепт вчительського щастя:

Візьміть чашу терпіння,

Налийте туди повне серце любові,

Вкиньте дві пригорщі щедрості,

Хлюпніть туди ж гумору,

Посипте добром,

Додайте якомога більше віри,

І все це добре перемішайте.

Потім намажте на шматок відпущеного вам життя

І пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.

Щоб досягти поставлених цілей використовую інтерактивні технології виховання учнів.Використання інтерактивних технологій у вихованні молодого покоління передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі обліку обставин та відповідної ситуації.

У своїй роботі класного керівника я використовувую такі інтерактивні методи:

-різні тренінги по охороні життя і здоров’я підлітків;

- мозкові штурми «Що ми знаємо про наркотичні речовини?», «Ситуації, які потребують відповідних рішень», «Реклама: її вплив на здоров'я людини», «Проблеми підлітків сьогодні»;

-рольові ігри «Я не згоден», «Як позбутися звички курити», «Організуй своє дозвілля без допомоги алкогольного дурману»;

- групове дослідження «Які продукти харчування є корисними для здоров'я людини?», «Міфи і факти про ВІЛ/СНІД»;

-круглий стіл «Шкідливі звички та їх наслідки», «Методика загартування організму»,«Що для мене означає «здоровий спосіб життя?»

-спільні туристичні походи з батьками;

-запрошення батьків на класні години, тощо.

Користуючись сучасними технологіями, надаю можливість кожній дитині розвинути власний інтелект, активізувати процеси пізнання навколишнього світу. Школярі навчаються в атмосфері взаємоповаги, любові, добра. Живемо однією великою родиною.

Виявляючи та розвиваючи творчий потенціал, створюю умови для самоактуалізації особистості, задоволення її духовних потреб. Шляхом переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє "Я", здійснюю соціальну адаптацію дитини, а головними чинниками цього стають навчання та виховання.
Завданням кожного з нас є зробити процес навчання захоплюючим та радісним. І тут важливе все: посмішка, доброзичливий тон, мистецтво спілкування, почуття гумору.

ВИСНОВКИ

Мета Загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання населення полягає у забезпеченні цілеспрямованої, комплексної, послідовної і взаємоузгодженої за часом, ресурсами та результатами діяльності органів державної влади і громадськості щодо патріотичного виховання населення України.

Програма передбачає створення цілісної системи патріотичного виховання населення шляхом реалізації таких завдань:

- визнання й забезпечення в реальному житті прав людини, її прав та гідності як найвищої соціальної цінності; утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей як свобода, рівність, справедливість, чесність, відповідальність;

- утвердження толерантного світогляду, сприйнятливості до культурного плюралізму, шанобливого ставлення до інших культур і традицій;

- забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей; для розвитку професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності особистості;

- формування громадянської ідентичності, відчуття належності до рідної землі, народу; визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини; утвердження почуття патріотизму, відданості у служінні Батьківщині;

- формування соціальної активності особистості: готовність до участі у процесах державотворення, здатність до спільного життя та співпраці у громадянському суспільстві, готовність взяти на себе відповідальність; здатність розв’язувати конфлікти у відповідності з демократичними принципами, здатність до самостійного життєвого вибору;

- формування психологічної та фізичної готовності населення до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації населення до державної та військової служби;

- розвиток критичного мислення, що забезпечує здатність усвідомлювати та відстоювати особисту позицію в тих чи інших питаннях, вміння знаходити нові ідеї та критично аналізувати проблеми, брати участь у дебатах, вміння переосмислювати дії та аргументи, передбачати можливі наслідки дій та вчинків;

- формування політичної та правової культури, знань про політичні системи та владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи; утвердження поваги до Конституції України, законодавства, державної символіки, державної мови;

- уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства, спілкуватись з демократичними інститутами, органами влади, захищати і підтримувати закони та права людини, бути обізнаним зі способами соціального захисту.

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності.

Програма відображає необхідне суспільству і державі соціальне замовлення на виховання патріота України.

Виконання програми дасть змогу:

– забезпечити утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей як свобода, рівність, справедливість;

– забезпечити утвердження толерантного світогляду, сприйнятливості до культурного плюралізму, загальнолюдських цінностей, толерантного ставлення до інших культур і традицій;

– забезпечити сприятливими умовами для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей; для розвитку професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності особистості;

– підвищити рівень громадянської ідентичності, відчуття належності до рідної землі, народу; визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини; утвердження почуття патріотизму, відданості у служінні Батьківщині;

– підвищити рівень соціальної активності особистості: готовність до участі у процесах державотворення, здатність до спільного життя та співпраці у громадянському суспільстві, готовність взяти на себе відповідальність; здатність розв’язувати конфлікти у відповідності з демократичними принципами, здатність до самостійного життєвого вибору;

– підвищити рівень психологічної та фізичної готовності населення до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, престижу і розвиток мотивації населення до державної та військової служби; гуманістичних цінностей;

– підвищити загальний рівень політичної та правової культури, знань про політичні системи та владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи; утвердження поваги до Конституції України, законодавства, державної символіки, державної мови;

– підвищити рівень уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства, спілкуватись з демократичними інститутами, органами влади, захищати і підтримувати закони та права людини, бути обізнаним зі способами соціального захисту.

Кінцевим результатом реалізації Програми передбачається позитивна динаміка зростання рівня патріотизму в країні, зростання соціальної і трудової активності населення, його внеску до розвитку основних сфер життя, діяльності суспільства і держави, подолання екстремістських проявів окремих груп населення та інших негативних явищ, відродження духовності, соціально-економічна і політична стабільність та зміцнення національної безпеки.

Свята і праведна твоя дорога.

І ти на ній чимало літ!

Ти справжній вчитель — це від Бога!

І ти не йдеш — летиш у світ!

Натхненна, справедлива, світла

Ти досягаєш висоти.

І ніби зірочка розквітла

Ведеш дітей в нові світи.

Хоч й нелегка твоя дорога,

Та серце вибрало таку.

Ти є учителем від Бога,

Хоч маєш долю нелегку,
Але живеш по правді в світі

І впевнено йдеш до мети.

Живи ж сто літ у мирі й світлі

І ніби зірочка світи!

Не забувати!!!

Вчаться у тих, кого люблять!
«Ти можеш!» - повинен нагадувати вчитель учневі.
«Він може!» - повинен нагадувати колектив.
«Я можу!» - повинен повірити в себе учень.»
В.Шаталов