Галина Медвідь-Завідляк: Сценарій Андріївських вечорниць

Мета: познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обрядами ворожіння й кусання калити. виховувати в учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні; виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди. Розвивати творчі акторські здібності учнів.; порівнючи минуле з сучасним виховувати культуру поведінки

Є в народу нашого чудові традиції,

Колядки, щедрівки і вечорниці

Там хлопці й дівчата збираються,

Тут знайомляться ще й залицяються.

Українські вечорниці

Починаєм вже не раз,

Хай і сміх, і пісня ллється

В серці кожного із нас.

Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

Як у нас на Україні?

Пісня « Як у нас на Україні»
Просим всіх у нашу хату,
Превелику, пребагату!

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

I. Сучасне свято.(сидять в телефонах
1 хл.: Ой, і шо ж то робити…

2 хл.: …реально, і шо ж то робити… Андрія ж не кожного дня святкують!

1 хл.: Давай по сто!

2 хл.: Та шо будем чекати…

1 хл.: Де ті дівчата так довго?

2 хл.: Та, вони вічно запізнюються, може подзвони…

1 хл.:(дзвонить…)Чуєш Юрік, СМС від Віки: “Вибач, не можу зараз відповісти на дзвінок, я за кермом”.

2 хл.: Реально! Блондинки – це діагноз…, може ще раз подзвони.

1 хл.: (дзвонить…)Каже буду через 5 хв…

2 хл.:(Через півгодини…)Блін, вже півгодини пройшло, дзвони ще раз…

1 хл.:Каже, що через п’ять хвилин буде…

(…через півгодини заходять блондинки)

1 хл.: Віка, чому ти спізнилася?

Віка: Я ж тобі українською мовою сказала, “буду через п’ять хвилин”, чого ти мені кожних півгодини надзвонюєш?!

1 хл.:Віка, скажи по правді, чому ти спізнилася?

Віка:Пізно вийшла з дому!

1 хл.:А раніше не можна було вийти?

Віка:А вже пізно було раніше виходити.

1 хл.:Значить тобі штрафний!(…розливаючи горівку) …Віка, зрозумій! Ти дуже красива дівчина, але мене цікавить не лише краса, але й інтелект дівчини! За статистикою 67 відсотків всіх дівчат – тупі!

Віка:Не переживай, я точно відношуся до залишившихся 13-ти. Я вчора склала тест на IQ.

1 хл.: Ну, і скільки у тебе?

Віка:У мене п’ять!!!Слухай Свєта, а що це – титак часто в перукарнюходиш останнім часом.

Свєта:А що робити? Мені мій Микольцьо все казав шо в мене шось не тоз головою.(…) До речі, про мого Микольця! Вчора в Армію випроводжала. Прощаюся з ним і він каже: «Ось уже й мій поїзд, вже треба сідати…» - я йому: «я чекатиму тебе хоч до смерті, мій коханий», а він мені – «Свєта, мене довго не буде! Іди додому!»

Віка: Вот хам!

Свєта: Хам!

Віка: Свєта, то всьо дурне, яна фітнес-зал, де позбуваюсь зайвої ваги, трачу 1000 гривень в місяць

Свєта: А чому так дорого?

Віка: Там буфет дорогий(…) Ти знаєш, вмене на штанах пише зроблено в Китаї.

Свєта: А в мене крутіше в мене на штанах пише Made In China(…) Слухай, ати в курсі, що для того, щоб зв’язати один светр, потрібно три вівці?!

Віка: Блііін.., ая й не знала, що вони в’язати уміють(…) Слухай, а ти бачила колесо від поїзда?

Свєта: Бачила!

Віка: Таке кругле, так?

Свєта: Так!

Віка: То ти поясни мені, чого, коли поїзд їде, то воно стукає?

Свєта: гм… а ти знаєш формулу для знаходження площі кола?

Віка: Так, ес дорівнює пі ер квадрат!

Свєта: Ну во той квадрат і стукає!!!(...) (дзвонить телефон…) Віка, в тебе телефон дзвонить…

Віка: (…шукає всюди).. От бліін, певно дома забула!(…) Але то дурниці, Свєта, якби ти знала, яке мені декан сказав!!!

Свєта: Яке!

Віка: Таке сказав!

Свєта: Ну яке?!

Віка: Якщо він не забере свої слова назад, то я піду геть із інституту!

Свєта: Та ти шо! І що ж він такого сказав?!

Віка: Він сказав: «Геть із інституту!!!»

Свєта: Вот хам!

Віка: Хам!

Свєта: Віка, а ти знаєш, нащо вертольотові такий великий пропеллєр?

Віка: Який пропеллєр? То вентилятор для пілота, щоб він не спотів.

Свєта: Та ну! Та шо ти мені розказуєш! Я тобі шо якась дура?

Віка: Базарю тобі! Я один раз летіла і він перестав крутитися! Ти би бачила, як пілот відразу спотів!

Свєта: Слухай, як ти там екзамен здала вчора?

Віка: Та як-як. Міні-юпка, червона помада і екзамен зданий.

Свєта: Та це ясно! Але то ж історія, то трохи цікаво! Яке тобі питання попало?

Віка: Та шо розказувати. Попало мені питання про 2-гу світову війну.

Свєта: Ого і шо ти розказувала?

Віка: Я беру йому і кажу: Кругом вогонь, війна, і танки! Танки! Танки!(…)

1хл.: Давайте по 100 дівчата!

Віка: Давайте!

2 хл.: (до першого на вушко)..ше по пейсят грам і вони наші…
II. «У цей час – їхні ангели-хоронителі:»

Ангел1: Недобре діти наші роблять…

Ангел2: Хіба ми можемо щось змінити?!

Ангел1: Гмм… Так, часом, робиться дуже шкода, що їм Бог дав волю…

Ангел2: так-так…

Ангел1: А може, ми якось їм допоможемо?!

Ангел2: Як, наприклад?

Ангел1: Наприклад, повернемо їх у минуле, хай подивляться, як колись Андрія святкували…

Ангел2: Класна ідея!

Ангел1: Потрібно попросити Бога!

Ангел2: Найперше потрібно, щоби хтось із них хоч якось перепросив Бога.

Ангел1: … будемо чекати…

Ангел1: Недобре діти наші роблять…

Ангел2: Недобре діти наші роблять…

(…тим часом до столика підходить офіціантка)

Офіціантка:Я перепрошую, а вам піцу різати на 4, чи на 8 кусочків?

Віка: Ти шо дура?? Подивись на мене! Я вісім кусочків не з’їм!

Офіціантка:Пробачте…

2хл.:Господи, прости її грішну… не тямить, що говорить…

III. Сценка «надсмішки з бабки»(…ангел перевтілюється в бабку)

Бабка:Синочку, може купиш квіточку для своєї красуні?

1хл.:Вали звідси бабуля!

Бабка:Синочку, негарно ти сказав до мене…

1хл.: Бабуля, я 2 рази не повторюю!

Бабка:Синочку, я тебе чимось образила?

1хл.: Бабуля, я 2 рази не повторюю! Ти шо глуха?

2хл.: Чуєш, та перестань(..до 1-го).

1хл.: Бабуля, шукай собі лохів у іншому місці, ми шо похожі на лохів?! Вали звідси!!!

Бабка:Синочку, негарно ти сказав до мене…

2хл.: (ангел нашіптує)Бабуся, я візьму ці квіти…

Бабка:Дай тобі Боже здоровля, синочку, і добру долю!

2хл.: Дякую, бабцю…

(… нюхають квіти під музику "Іван Васильович міняє професію"і вирубуються…, без світла, , прокидаються… «)

IV. Скачок у минуле.(просинаються…)

Свєта: Ой,… котра година? Де мій телефон?... Блін, то вже ранок!!! Треба до мами подзвонити!

Віка: І мені.., та тут мережі нема! Шо за глуш?

1хл.: Але голова болить…

Віка: Де ми? Як ми сюди потрапили?

2хл.: Я реально не пам’ятаю…

Віка: Мене мама приб’є, я вже 3-й день дома не ночувала…

2хл.: Так, народ, треба звідси якось вибиратися…

1хл.: Але голова болить…

(беруть 1-го хл. і йдуть..)V. Зустріч з Павліною .

Павліна: Слава Ісусу Христу!

2хл.:Доброго дня! Добре, що ми на вас попали, ми шукаємо автостанцію, щоб добратися до Тернополя, де у вас тут найближча?

Павліна:(..дивиться як на тупих)..Ви звідки приїхали? Сьогодні Андрія, в мене вдома вечорниці будуть. Я запрошую вас. Я живу коло клюбу.

Віка:Який клюб, чувихо??? Нам автобусну треба!!

Павліна:(..дивиться як на тупих)..Я вас не розумію… Може йдіть до попа, він шо вам порадить…

Віка:Альо!!! Ти шо іздіваєшся???

2хл.:Тихо, тихо, Віка, дай я попробую з нею поговорити… Як тебе звати?(до Павліни)

Павліна:Павліна.

2хл.:Ми хотіли би знати, як звідси можна до... добратися.

Павліна:До … О…, то я навіть не знаю… Мій дід був чумаком, він їздив колись, то я шось таке чула від нього про якийсь ., але то він вам більше розкаже… Приходіть сьогодні на вечорниці! Там і в діда розпитаєте!

2хл.:Добре, дякуємо. Ми прийдемо!

VI. Кумасі.

Кума 2: Слава Ісусу Христу, кумасечко! Чи живі чи здорові? Куди це ви ідете? Що з собов несете?

Кума 1:Слава Навіки, кумцю! Та я ото до куми Софії іду, несу її курку, бо то її курка шось в мене заночувала цеї ночі… (на вушко…) їсть, як слон! І ни то шо, а кусала моїх курей і гонила від пшениці, на свої очі виділа, хай йому грець! І яка вона буйна!! То я вам кажу! Маю три когути… І шо ти думаєш? Спочатку вони троє за нею бігали, але то тако десь півгодини… А потому!!! Ти не повіриш! Кумасю, на свої очі виділа, як та курка Софіїна за кугутами бігала сама! І то ті тікали від неї!

Кума 2: Ну, кумцю, шо я можу сказати… То яка хазяйка, така й курка…(підсміюються)

Кума 1:О, шо так – то так…Мені спокою не було цілу ніч. То вона тлумиться в курнику, не дає ні мені, ні моїм курим спати. То просто собі сидить квокає-квокає.., то я вже думала шо вона там триціть яєц знесла, рано вже думала, шо може хоть трохи шось скористаю. І шо ти думаєш? Хоть би одне, хоть би однісіньке…

Кума 2:Ой, кумцю, як я тебе розумію… Я цей ночі тоже мало шо спала. Мій старий цей ночі, як сам не свій…

Кума 1: Та шо ти кажеш! Згадав молоді літа?? (…підсміюються)

Кума 2:Ех, якби ж то!.. Храпів як трактор! Я тобі кажу!!! Я спати не могла! І шо я тільки не робила! І то вже не перший раз! Я навіть до ксьондза ходила, питала шо мені з цим робити. Він мене тако нарадив: каже, як дуже вже аж починає храпіти, то починати молитися…

Кума 1: І шо ти молишся? Помагає?

Кума 2:Спочатку я молилася. Ну але так вже храпить, шо нема ради. Я молюся-молюся… не помагає.., певно то нечиста сила донього підступає.

Кума 1: Йой, і шо ж ти робиш?

Кума 2:Я тако собі подумала, кумцю, як молитва не помагає, то я найшла ліпший спосіб.

Кума 1: Який?

Кума 2:Як починає легенько храпіти.. то я ше терплю трошки.. Але як вже починає тако аж дуже: «Хкррр…»(починає показувати, як він храпить).. то я бігом свічу свячену свічку і кроплю його свяченою водою!

Кума 1: І шо помагає?

Кума 2:Кумасю! Ліпшого способу нема. О шо то є Божа сила…

Кума 1: І шо перестає хропіти?

Кума 2:Як свічу свічку – то ше тако нічо…, ну але як водою свяченою покроплю по писку – зразу перестає і питає: «Ганю, шо з тобою?»

(заходить Павліна з коромислом)

Павліна: Бабцю, Слава Ісусу Христу, цьоцю Параско!

Кума 1:Слава навіки, Павлінко!

Павліна: Шо вам розкажу! Таке дивне, шо я шось сама не можу розібратися в тому всьому.

Кума 2:Ану-ну, доню, шо там такого?

Павліна: Ішла я сьогодні по воду, як завжди, до вашої найліпшої криниці, цьоцю Параско.

Кума 1:Так…

Павліна: Іду-іду, дивлюся, ідуть якісь 4 ненаших. До них «Слава Ісусу Христу», а вони мені: «Добрий день!». Я зразу всьо поняла…, шось тут нечисто.. Почали мені такі питання давати… Я з того всього поняла, що їм треба кудась їхати. І чим вони звідси поїдуть..(підсміюється)? Одним словом, думаю, їм треба з дідом поговорити. Я їх запросила до нас сьогодні.

Кума 2:Добре зробила онуцю, треба людям помагати… Одне, лиш не знаю чим мій старий храпівник їм поможе.

(пісня «Василиха», виключається світло.. Вірш 2, починається дійство в хаті.)

VII. Дівчата готують вареники(приворожують з дідом)

Павліна: Іду-іду, дивлюся, ідуть якісь 4 ненаших. До них «Слава Ісусу Христу», а вони мені: «Добрий день!». Я зразу всьо поняла…, шось тут нечисто.. Почали мені такі питання давати… Я з того всього поняла, що їм треба кудась їхати. І чим вони звідси поїдуть? Думаю, діду, їм треба з вами поговорити. Я їх запросила до нас сьогодні.

Дід:Хех! Най приходят. Мені вже цікаво, шо то за одні. Але то всьо дурниці, дівчатонька. Я вам може вже колись розказував, а може і нє, але хотів би сьогодні розказати. Знав я колись одного старого мольфара. Ми з ним були собі дуже добрі і він багато чого мене навчив. Цілий вік він жив без жінки і кожен день мав собі різних молодиць, навіть коли вже був дуже старий. Я ніяк не міг зрозуміти, чого вони до нього ідуть. До такого старого ніхто ніколи в житті не хотів би іти. Але до нього ходили, але то не до того. І навчив він мене одної таємниці, яку можна робити тільки на Андрія.

Дівчата: О, як цікаво!

Дід:Можна спекти такі вареники, які будуть чарівними. І кожен хлопець, що з’їсть того вареника, закохається у ту дівчину, яка його зробила.

Дівчата: Давайте зробимо такі вареники!

Дід:Заклинання я знаю, я його скажу, а ви ліпіть. Але тільки по-одному!

(«Варенички»… дід ходить кругом нюхає, щось балакає, бажає всім, просить всіх закрити очі і вириває з лейбика пару волосинок і вкидає їх у пироги)
VIII. Зустріч гостей з місцевими і з дідом.

(надходять гості з майбутнього)

Хл.3: Гей ви, ви хто такі? Чого тут шукаєте?

Хл.2: Ми шукаємо дім Павліни, в неї вечорниці. Вона нас запрошувала.

Хл.4:А ви відки?

Дід: О, то я певно знаю хто то такі..

Хл.2: І хто ми?

Дід:Ви – наші гості.

Хл.2: Круто!

Дід: Мені Павліна трохи про вас розказувала.

Свєта:Павліна – це та дівчина, яку ми зустріли? (питає в 2-го хл.)

Дід: Так-так, то моя онучка, доню. Сьогодні зранку ви її зустріли.

Хл.5: Слухайте, діду, а шо то за лейбик, про які всі так говорять.

Хл.4:Кажуть, шо він дівчат до себе притягає, то правда?

Дід:Ет, хлопці, ну як вам сказати…

Хл.4:Та кажіть, таяк є!

Дід: Так є шось таке в мене, але то довга історія…

Хл.5:То розкажіть!

Дід:Ай, ну добре… Знав я колись одного мольфара. Ми з ним були собі дуже добрі. І мав той мольфар той лейбик. Але повірте мені, хлопці, той лейбик не тільки дівчат притягає. Кажуть, що він бачить усі твої найпотаємніші бажання і здійснює їх… ну, якщо це реально і він завжди вірний своєму власникові. Його мені передав той старий мольфар, коли вмирав. Аво, то певно він, я зараз в нім хожу…

Хл.1: Маячня якась… Діду, ви скажіть ліпше нам, як нам додому добратися.

Дід:Маячня, кажеш…а ти на,приміряй.(Віка і Свєта починають приставати до хл.1)

Хл.1:Ого! Нічого собі!

Дід: А додому вам, навіть не знаю… Ми зараз біля..., ..., мені здається – звідси дуже далеко. Навіть не знаю, синцю. Хіба може мій лейбик тобі якось допоможе…(всі лахають) Хлопці, я не знаю хто ви, і якщо чесно, то в своєму житті таких дивних людей я ще не бачив у житті. Я спочатку думав, шо ви якісь пани, які просто загубилися, після якоїсь п’яної гулянки. Але, бачу, що ви якісь не такі, як теперішні люди… Ходімо, хлопці, бо дівчата вже нас чекають, а коло молодих легенів і я себе молодим відчуваю… Пісня «Ой чорна я си чорна»

Гадання.

Господиня: Дівчата, давно ми ворожили по всякому, виходили надвір із зав'язаними очима підходили до плоту і вибирали кілок, який попадеться чи кривий чи високий чи маленький, такий буде хлопець у тої дівчини. А ми будемо ворожити на тарілках, покладемо під одну тарілку ляльку, ключ, перстень. Лялька - зрада, ключ - бути господинею дому, перстень - скоро весілля. (Проводять ворожіння). Дівчата по черзі просяться ворожити.

Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до

порога. Чий перший на поріг стани та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і

перевірте. Роззувайтеся! Ти, Наталю, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога.

( Дівчата, сміючись, міряють чоботами підлогу, хлопці крадуть з порога

перший капець).

дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).

дівчина: Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.

хлопець: Може, ще й взути?

дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!

хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!

дівчина: Ходіть, ходіть ворожити будемо.

( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!»Відчиняються двері і на порозі стоїтьпарубок з великим гарбузом в руках в’язанка бубликів у нього на шиї )

Парубок : От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

дівчина: Не сумуй,

Парубок: Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс,Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,Чом не люблять дівчата?

дівчина: Ой , хлопче, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.
Пісня «Із сиром пироги»

Господиня: А тепер ви хлопці, повинні з тарілок дістати перстень.

(Хлопці виходять по одному витягують перстень, всі сміються).

Господиня: А зараз подаймось хто зловить віночок, то та дівчина першою заміж вийде.(Кидає віночок, дівчата ловлять і сідають).

Господиня: Дівчата, давайте почастуєте хлопців пиріжками, що ви напекли, та подивимось чи сподобаються вони їм.

Дівчата частують хлопців пиріжками, хлопці їдять і говорять жартуючи.

1-хлопець: Ой, який твердий, можна й зуба зламати.

2-хлопець: А в мене кислий, як помідор.

3-хлопець: Я з’їв пересолений. А ти?

4-хлопець: А я гіркий, як перець.

5-хлопець: А я, цілу дарабу соди з’їв.

Дівчина: То виростеш, як пончик.

6-хлопець: Тихо хлопці. А мені попався самий смачненький. Рум’яний, як ваші личка дівчата, а солодкий як мед.

Хлопець: Хлопці, давайте і ми почастуємо дівчат.(пригощають цукерками

Дівч.3:Коли то вже хлопці прийдуть…

Дівч.4: Вже і вареники зварилися…

(всі разом вздихають, хлопці з коридору співають Пісня «Од Києва до Лубен

«дівчата відразу повеселішали, всі взялися за яку-небудь роботу, хлопці стукають у двері)

Кума 2: Дівчатка, була тільки що надворі, мені здається, що хлопці йдуть! Чуєте, як співають?

Павліна:Ой, і справді! Вже близько!

Дівч.3:Швиденько всі за роботу…

Хл.3: Слава Богу, дівоньки наші кохані!

Дівч.3: Слава Навіки, хлопи! (сміються…)

Хл.4:Пустіть до хати, дівчатонька!

Дівч.4: А ви гарненько попросіть! (сміються…)

Хл.3: Пустіть ліпше, бо буде гірше!

Дівч.3: Ой-йо-йой, це хто там такий грозний?! (сміються…)

Хл.4: Баран круторогий!

Хл.5: Медвідь здоровий волохатий!

Хл.6: Чахлик невмирущий!

Хл.4: Колобок всюдисущий!

Хл.3: Їжак в тумані.

Хл.6: Дайте 100 грам випити, бо так хочу їсти, шо аж нема де переночувати!

Хл.5: Вовчик-братик, пустіть до хати! Ми до вас не з пустими руками, ми з музиками!

Дівчата: А ну так чого ви зразу не сказали?

Павліна:Заходьте!

Хл.3: Слава Богу, чи гостей чека листи, чи нє, ми усьоодно прийшли!

Дівч.3: Слава Навіки, ой хлопці… та ми з дівчатами тільки на вас голубчиків і чекали…(сміх)…

Дівч.5: Ніяка робота до рук не береться, коли вас нема(сміються…)

Хл.5: Той слава Богу, дівоньки наші кохані! Добре, шо ви без негодні

Павліна: Давайте щось заспівайте…

Хл.3:А й справді! Давайте заспіваємо якої файної, української.

(співають ««ОЙ ГИЛЯ, ГИЛЯ, ГУСОНЬКИ, НА СТАВ»

Павліна:Прспівали. Тепер можна і попоїсти… (бере зачаровані вареники і роздає хлопцям по одному, дідові теж дає, прибалакуючи, що вони нормальні). Ці вареники ми самі ліпили, самі варили, самі поливали сметаночкою, їжте хлопчики наші любі, їжте на здоров’ячко наші кохані! (після з’їдження вареників хлопці розбиваються по парах, стають закоханими, усі мають по одній, тільки дівчина 3 має двох: діда і 1хл.)

Кума 1: Кума, ти глянь!.. Ти диви шо витворяють!

Кума 2:Ого, ніби хто на них яке закляття наслав!

Кума 1: Кума, то не твій старий??

Кума 2:Ану-ну, я добре не виджу…

Кума 1: Та то він!!! Ану ходи ближче!

Кума 2:Йой! Та то він! Треба йти в атаку!

Кума 1: Почекай, кума, почекай! Ти ліпше сім раз відміряй, один раз відріж! Давай ше посидимо, подивимся, шо з того всього вийде…

Кума 2:Ай справді, кумасю… Може так буде і ліпше.. Посидимо під вікном…Хто як не ти мене маєш розуміти..

Пісня «Цвіте терен»

Кума 2:Ах от де ти, старий! Любов у тобі проснулася! Молодість вирішив згадати! Ти диви на нього, за молодицями заглядає! Та я тебе зараз…(співають «Била жінка чоловіка», дід встигає одягнути лейбик і баба заспокоюється і обнімає його).. Пробач, мені старий, я не знаю, що то на мене найшло.

Дід: То нічо, стара, я пробачаю. І я тоже не знаю що на мене найшло!..(сідають)

Павліна:Петро, ти мене любиш?

Хл.3: Так, серденько!

Павліна:Чому ти скоріше мені того не казав? (б’є його)

Хл.3: Я не знав того, серденько…

Павліна:Ну, нічого.. Зараз можеш сказати, як ти мене любиш… (Павліна постійно коментує Петрові вірші)

Хл.3: Я тобі написав стішок:

Роса упала на бур’ян, а ти - йшла босими ногами,

Кропива жарила у стегна, а ти – рвала її руками!

Цариця, (мавпа), мавка лісова, моїх фантазій королева,

Я подарю тобі весь світ, поїхали жить до мене.

Багіня!

Хл.5: Оксано, моя душа страждає… Оксано, усі думки мої сьогодні лиш про тебе! Уся робота з рук валиться! Оце я мав сьогодні свиню заколоти. Підійшов до свині, узяв у руки ножа, подивився в її ясні очі – не зміг!... тебе згадав.. Оксано, ти мене з розуму зводиш!

Дівч.5: Іван, а ти мене любиш?

Хл.5: Так, Оксано, люблю, я кохаю тебе, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання!

Дівч.5: А давно?

Хл.5: А оце ж бо, ти пам’ятаєш, як ти з дівчатами голяка у річці купалися?

Дівч.5: Тааак… (насупилася)..

Хл.5: І казали, що в очереті качечка шуршить..?

Дівч.5: Таааааак… (насупилася)..!!!

Хл.5: Так, то не качечка була, то я був Оксано! Ото від тоді я тебе люблю, Оксано!

Дівч.5: Ах ти, негіднику, то це як так, за дівчатами на річці підглядати(б’є його, виходять)!! Та бодай би тебе засліпило!

Дівч.4: Ми з тобою, довго разом, прости мене, Грицю!
Я від тебе приховала одну таємницю.
Я про це раніш боялась навіть говорити.
Знай, коханий, я нічого не вмію варити.
Я ніколи навіть супу іще не варила...—

Хл.4: Не для того, не для того я взяв тебе, мила.
Не псуватимеш на кухні своїх білих рук ти.
Я ж не вмію заробляти грошей на продукти.

Хл.3: Павлінка, я тобі ще один стішок написав..:

Моя любов – це не коники ліпити з глини,

Я, дарагая, - ідеал мужчини,

І хоть нема у тебе фіри і бейсболки,

Ти для мене - ліпша всякой тьолки.

Багіня!

Павліна: Ох! Я плачу… (непритомніє).

Дівч.5:Іван, я хочу подарунки…, я хочу квіти, Іван, я хочу весілля!

Хл.5: Оксано, та то можна, але то ше не зараз, бо в мене сестра цього року віддається, а вже на другий рік, то переїдеш до мене, тай весілля справимо.

Дівч.5: Ні-ні-ні-ні-ні! До твої мами я не піду, вона мене затюкає за 3 дні, як твого тата, шо він мусів у Канаду тікати. Краще ти до мене ходи, тай батько мій тебе поважає! Каже, що ти чесна і парядна людина.

Хл.5: Я знаю! Він мені казав!

Дівч.5: А коли?

Хл.5: Та ми з ним разом в очереті сиділи!

Дівч.5: Ах ти, негіднику, то це як так, за дівчатами на річці підглядати! Та бодай би тебе засліпило!

Хл.5: Стань! Стань! Спинися!

Дівч.5: Іван! Де подарунки, де квіти? Ага, і ще батько питав, де конопля, яку він сушив на стрісі?

Хл.5: Ну, коноплю, напевно моль поїла, але це все дурниці, Оксано.. Я оце собі думаю: Доки в нас буде нестабільна ситуація в країні, доки над нами будуть москалі панувати, коли рівень інфляції перестане щоденно зростати, коли наша національна валюта цінуватиметься більше за долар, коли до нас прийде крутий західний інвестор і врятує наш малий і середній бізнес і що саме головне, що через ці дрібниці ми можемо втратити можливість приймати у нас Фіфа 2012…

Дівч.5: То ти кажеш коноплю моль поїла??

Дівч.6: Заяріло-завесніло,
вмилось цвітом біле тіло,
ароматами несміло
полетіло, як могло,
до хатиночки, до того,
наче Сонце, Золотого...
...І стелилася дорога,
оминаючи село -
все лугами, де отави
Повлягалися котами,
Ніжно-м"ятно муркотали,
Наставляли животи,
Сонце цвітом залоскоче,
Серце вчаєне дівоче
хоче, хоче, хоче, хоче
опинитись там, де ти...

Віка: Ооо…, як гарно!

Павлінка:Петро, я тоже так хочу, петро, я хочу нормальний стіх!

Хл.3: Павлінка, сядь і заспокійся!

Любима, ти мене не бійся!
Всі мої чутсва перед тобою – на долоні,

Ти – моя фея, мій цвіток, моя ти поні,

Перед тобой покірно я схиляюсь

Твоїм рабом покірно називаюсь.

Хай сонця промінь будить тебе зранку,

Таку вродливу, справжню християнку!

…. там ше було про любов і про підсніжники, але я вже все забув…

Багіня!

Дівч.4: Ой, візьму тай пригорнуся до свого Кузьми.

Як Ромео і Джульетта, будем жити ми.

Хл.4: Що ти мелеш, моя Галю?! Думала б сама...

Ну при чому тут Ромео, коли я Кузьма!?

Дівч.4: Ну нічого, мій коханий, маю інший план:
Будем жити, як Людмила і її Руслан.—

Хл.4: Кицю, моя, ця ідея не годиться теж.
Ти ж Галина, не Людмила. Юринду плетеш.

Дівч.4: Ну, а як, ти маєш може, казку про Кузьму,
Ні, Галюсю, будем жити, як німий з Муму.

Дівч.5: Ой, Іванку, чуєш, зозуля кує?

Хл.5: Так, чую, Оксано.

Дівч.5: Ой, а давай спитаємо скільки нашому коханню жити?

Хл.5: Ну давай...

Дівч.5: (ку-ку)Ой, Іванку, ку-ку?..(ку-ку)Ой, Іванку, ку-ку?..(ку-ку)Ой, Іванку, ку-ку?(...) Іван? Ачо вона замовкла?

Хл.5: Не знаю, Оксано. Може здохла! А може її рот хтось зайняв романтичним поцілунком, так давай поцілуймося, Оксано!

Дівч.5: Ні, Іванку, чуєш ні! Бо до весілля це гріх! Іван, я хочу подарунки…, я хочу квіти, Іван, я хочу весілля!

Хл.5: Та скільки вже можна про це весілля балачки вести? Давай! Призначай дату весілля!

Дівч.5: Ну добре, призначаю, 31 лютого!

Хл.5: 31 лютого? Оксано, так це ж майже півроку чекати!

Дівч.5: Знаєш шо Іван, я за тебе не піду, бо по-перше я хочу подарунки, по-друге, я хочу квіти, а по-третє, ти – дурак, Іван. А мені нужен мужик, а в мужика мають бути мозги, а ти свої мозги розгубив!

Хл.5: Та де я їх розгубив?

Дівч.5: Оце прийдеш додому, подивишся в календар, рядом із 31 лютого!

Хл.5: Та Оксано, ну будь ласка!...

Хл.3: Павліно!

З тобой ми разом пережили усяке горе, чи незгоди.

Життя таке… не угадаєш, воно немов прогноз погоди

І якщо раптом заблукаю, в степу вночі і без горілки,

Додому шлях мені покаже звізда по імені Павлінка!

Свєта: Самотою понуро бреде
Хтось на грані життя і зневіри...
І каштани в кишені кладе,
І каштани летять через діри
у кишенях... (пожерла їх міль,
розтакої їй цвяха в печінку!)
Хто ти, юний мандрівець? Відкіль?
Що шукаєш?

Хл.2: Притулок і жінку...

Свєта:Для притулку візьми, ти, мій дім,
Ну а жінку? Її тре шукати.
Ти розслабся - розкажем усім,
Що модель не для серця шукав ти -
І чорнявку, білявку й руду
Полюбляєш для чого, длятіла?
Чи шукаєш жону молоду
Щоб тебе відчайдушно любила?

Хл.2: Все одно чи білявка, чи ні:
Я шукаю собі таку жінку,
Щоби їсти варила мені,
Не вставляючи цвяхи в печінку.

Свєта:Щоби їсти варила й всю ніч
Ще опісля тебе розважати ?
Ти придбай УВЧ, собі, піч,
Магнітолу постав серед хати.
А, ще краще, піди в ресторан
І замов собі першої марки
Кращу страву, як ти такий пан...
Що шукаєш? Кохання кухарки?

Хл.2: Не шукаю, я Свєта, нічого,

Окрім серденька ніжного твого…

Віка: А мене ніхто не любить! (…..еее… (плаче) і тут, підходить хл.1 в лейбику і з пиріжком на вилці, і вони виходять…)..

Хл.5: А хто ж буде сьогодні Калитинський ?

Дід: Хай хл.1 буде вартовий , а хл.2 - писар .

Коцюбинський: Добрий день, пане Калитинський!

Калитянський : Доброго здоров'я, пане Коцюбинський!

Куди їдете

Коцюбинський: Їду калиту кусати...

Калитянський :: А я буду по писку писати!

Коцюбинський: А я вкушу!

Калитянський : А я впишу!

- Діду, діду, я до тебе в гості їду.

- По яким ділам?

- Зараз оголошу я вам: хочу калиту кусать.

-А я буду по пиці писать.

- Як засміюсь, писай.

- Ану-ану, кусай (кусає)

-Мене ніхто з роду не розсмішить.

Господиня. То що, попробуємо і ми, але слухайте мою умову: хто вкусить коржа, під'їхавши до нього, і не засміється, тому все минеться, а як засміється - то від мене не минеться. Ну, хто перший?....

(Діти кусають по черзі калиту)

Калита, калита солодка була.

А ми її з'їли аж до сонця підлетіли.

Хлопці: Я приїхав калиту кусати!

Хл.1: Ну то кусай…

(Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею. Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.)

ДІВЧИНА. (Під час гри)

А нашая калита

Та й з маком і медом,

Йди до неї, кусай її

Ззаду і спереду.

Йди до неї, кусай її,

Сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту,

Але не засмійся.

Йди до неї, кусай її

І назад вертайся.

Як вдалося відкусить –

Пари сподівайся.

XIII. Хлопці прощаються.(в хаті лишається дід і гості з майбутнього)

Дід: Стара обіжається, коли я без лейбика, гості порозходилися. То шо? Сумувати будем? Нема з ким веселитися… Ай давай заспіваємо…

Хл.1: Ай, давай! Пісня «Сало»

. Що ж, пора і честь знати. Спасибі вам, господине, за вечорниці.

Господиня

Шановні гості! Ми приготували для вас обереги, щоб вони вам дарували мир і злагоду, оберігали від усього лихого. (Діти дарують ангелочки,пригощають присутніх пирогами(солені,перчені,цукровані,з паприкою,нормальні),пампухами і,звичайно,калитою)

От поволі затихають наші вечорниці.
Не забудьте, ви дороги, у наші світлиці.
Хай любов і щире слово душу вам зігріє.
Пам'ятайте вечорниці в ніч на Андрія.

Ми гуляли, веселились усім весело було.

Вечорниці завершились і здається все пройшло.

Ні, так просто не проходить.

В серці струночка бринить.

Про Андріїв вечір спогад в нашім серці буде жить
Наша дума, наша пісня не вмре, не загине,
От де, люди, наша слава, слава України.
Без золота, без каменю, без хитрої мови,
А голосна та правдива, як Господа слово!