У 2016 р. Україна відзначає 160-річний ювілей від дня народження одного з найвидатніших духовних провідників нашої Батьківщини, письменника-демократа, вченого етнографа, фольклориста, історика, філософа, економіста, журналіста, перекладача і громадсько-політичного діяча Івана Яковича Франка (1856-1916).
Він залишив для нащадків величезну спадщину, близько шести тисяч творів у жанрах поезії, прози, публіцистики, драматургії, літературної критики.
Життя і творчість Каменяра були надзвичайно тісно пов’язані з колишньою Станіславівщиною. На Прикарпаття його привела любов до подорожей, прагнення до пізнання світу, замилування красою природи. У 1874 р., закінчивши 7 клас в Дрогобицькій гімназії, він вперше не поїхав одразу додому на літні вакації, а прийняв запрошення отця Михайла Рошкевича погостювати у Лолині, що на Долинщині. З тих пір Прикарпаття стало для майбутнього письменника другою батьківщиною. Тут він пізнавав тогочасну дійсність, тут мав родичів, вірних друзів і однодумців, тут закохувався і розчаровувався, тут з’являлися на світ його геніальні твори. Тож цілком справедливо ім’ям «Велета думки» у 1962р. названо обласний центр України.
Щоб глибше зрозуміти витоки духовної спадщини великого філософа і революціонера, слід ознайомитися з культурним надбанням, людьми і мальовничою природою того краю, звідки титан черпав силу для творчості.
У Станиславові І.Франко вперше побував 1880 року, коли його вели етапом з Коломиї до Нагуєвичів. Переночувавши в камері попереднього ув’язнення (за версією одних дослідників, - у будинку на вул..Галицькій,7-а, інших – у підвалах ратуші), поет у супроводі жандарма відбув до рідного села.
У 1880-х роках І Франко встановив тісні зв’язки з таємним гуртком захоплених соціалістичними ідеями станиславівських гімназистів, серед яких були університетські товариші Фелікс та Ігнацій Дашинські і Владислав Дзвонковський. Кілька разів у 1883-1884 роках письменник зупинявся у будинках Ф.Дашинського (тепер вул..Гетьмана Мазепи,66) та В.Дзвонковського (вул..Островського, що у мікрорайоні Майзлі). У 1883Р. він познайомився з рідною сестрою останнього Юзефою і закохався в неї. Каменяр часто бував у Дзвонковських, де відбувалися молодіжні літературні читання. Та закоханим не судилося бути разом, хвора на туберкульоз учителька Ю.Дзвонковська померла (була похована на цвинтарі в сучасному меморіальному сквері).За свідченням деяких джерел, І.Франко з М.ПРавликом прагнули на базі підупалого господарства Дзвонковських заснувати рільничу спілку й зайнятися наукою. Однак через нерішучість матері Юзефи Антоніни здійснити ці плани не вдалося.
У серпні 1884р. Каменяр спілкувався у Станиславові з українським письменником О.Кониським (1836-1900), що прибув сюди з Петербурга. Разом вони мали зустріч із членами «Вандрівки руської молодіжі».
Влітку 1884р. під час подорожування Карпатами І.Франко познайомився з учителем Станиславівської гімназії, лексикографом і мовознавцем Євгеном Желехівським(1844-1885) і заприятелював з ним. Він кілька разів бував у нового знайомого вдома на вул..Голуховського,21(зараз Чорновола). Приязно відгукувався І.Франко про творця правопису «желехівки» у статті «Українська руська студентська мандрівка літом 1884р.».Могила мовознавця збереглася на кладовищі у Меморіальному сквері на вул..Незалежності.
У грудні 1884р. Каменяр виступав у Станиславові на установчих зборах Товариства українських жінок. Вони відбулися на другому поверсі української читальні(площа Ринок,6).У статті «Перші загальні збори Руського жіночого товариства в Станіславі» (газета «Діло»,11грудня 1884р.) І.Франко подав докладний звіт про роботу першого в Галичині жіночого товариства.
1 квітня 1889р. відомий громадський діяч взяв участь у вечорі, присвяченому пам’яті Т.Шевченка, який організували члени таємного соціалістичного гуртка «Поступ». 31 березня 1890р. І.Франко з дружиною знову прибув до міста на запрошення члена комітету з проведення Шевченкової річниці, свого давнього товариша Лукича. Письменник-революціонер виголосив блискучу доповідь та трохи погостював у будинку свого приятеля на вул..Липовій,78 (тепер Шевченка).
У 1892р. І.Франко виступив у Станіславі на селянському вічі, яке було розігнане поліцією. Через кілька місяців разом із М.Павликом він організував з’їзд радикальної партії. Влада не давала дозволу на проведення форуму у належному приміщенні, тому довелося використати для цього зал очікування міської лазні (тепер вул..Низова,5), власником якої був учитель місцевої гімназії І.Яхно.
Письменник підтримував тісні приятельські стосунки з адвокатом і фольклористом М.Бучинським (1847-1903), педагогами й культурно-громадськими діячами братами Корнилом, Леонідом і Романом Заклинськими. Загальновідомо, що у серпні 1899р. І.Франко за допомогою викладача учительської семінарії Р.Заклинського виявив у Станіславі ряд важливих документів з історії Галичини ХVІІ-ХVІІІ ст.., на основі яких написав кілька історичних статей.
26 листопада 1911р. в залі «Руської Бесіди» (тепер вул. Січових Стрільців,24),видатний поет читав для станіславської інтелігенці свою поему «Мойсей». На згадку про цю подію у 1966р. з нагоди 110-річчя від дня народження письменника на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку.Реконструювали її через 20 років скульптор С.Топоркова й архітектор С.Соколовський. Пам’ятний знак відкрито 6 червня 1986р. На його гранітній плиті під барельєфним погруддям поета викарбувано текст.
На згадку про виступ Каменяра меморіальну дошку також встановлено на будинку на вул..Галицькій,7(1991).
Іменем І.Франка у місті названо обласний музично-драматичний театр та обласну наукову бібліотеку. У 1978р. на однойменній вулиці у сквері, утвореному після знесення будинку №28, встановили погруддя письменника, що немов виростає зі скелі (скульптор А.Болюк, архітектор А.Добрянський). 27 серпня 1988р., у день народження поета-борця біля пам’ятного знака відбувся перший у місті несанкціонований мітинг, організований міським культурно-науковим товариством «Рух». З цього зібрання розпочалося національно-демократичне відродження Прикарпаття.
У 1995р. під час святкування дня міста біля музично-драматичного театру імені І.Франка в урочистій обстановці відкрито скульптурний бронзовий монумент поетові (автори М.Посікіра і Л.Яремчук).
Зі Станіславом пов’язане і життя сина Каменяра – письменника, літературознавця і педагога Тараса Франка (1889-1971), який працював тут упродовж 1936-1945 років і мешкав на вул..Шевченка,95. Пам’ять про ці події увічнює меморіальна дошка .
У Галичі І.Франко ще студентом Львівського університету 20 січня 1875р. виступав на народному вічі. Він прочитав перед громадою вірш «Схід сонця» і закликав не прославляти «предків славу», а звав «до діл потомків». Згодом цей твір з’явився на сторінках львівського журналу «Друг». Письменник з цікавістю оглядав руїни Галицького замку і слухав розповіді місцевих жителів про колишню столицю могутнього Галицько-Волинського князівства. Він уважно стежив за повідомленнями про археологічні розкопки в містечку та його околицях. У 1884р. у львівському журналі «Зоря» І.Франко опублікував статтю «Нові розкопки д-ра Шараневича», в якій виклав свої роздуми про результати досліджень стародавньої княжої столиці.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.