«Рідне слово моє, не мовчи!»Свято вшанування рідної мови

              

Мета: показати учням красу та багатство української мови,викликати бажання вивчати її, збагачувати свій словниковий запас; розвивати навички виразного читання віршів про мову; виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини, свого народу,рідної мови.

Обладнання: вислови про мову, виставка літератури, вишитий рушник, портрет Т.Шевченка, епіграф.

Епіграф: «Мова народу - це найбільший національний скарб»

Вислови про мову:

О мова рідна! Їй гаряче

віддав я серце недарма.

Без мови рідної, юначе,

й народу нашого нема.

В.Сосюра

Рідна мова- найперша підвалина життя

народу як окремої нації.

І.Огієнко

Моря бриліантів, це- мова моя,

Це- мова моєї Вкраїни.

В.Сосюра

Мова- коштовний скарб народу.

І.Франко

Хід заходу

Звучить пісня про Україну. «Добрий день,матусю-Україно»

На фоні мелодії звучать слова:

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих-рідна мова.

Вишневих ніжність пелюстків,

Сурма походу світанкова,

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа.

1-й ведучий.Дорогі гості та шанувальники рідного слова! Щиро вітаємо вас на нашому святі української мови «Рідне слово моє, не мовчи!».

Учениця.Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.
21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.
Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.
Мова функціонує і розвивається тільки в людському суспільстві. Це найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління. Головні функції, що виконує мова — комунікативна, мислеоформлююча, пізнавальна, емоційна, виражальна тощо.
Сьогодні у світі існує близько 6000 мов. На жаль, майже половина з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли її перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови.

Виходить дівчина в українському вбранні. Звучить молитва до мови.

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту,євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

  Мово! Мудра берегине,що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія!

Мово, наша! Дзвонкова кринице на дорозі нашої долі!

Мово наша! Прости! Воскресни! Повернися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів-до моря,від гір-до степів. Освіти від мороку святоруську землю, Русь-Україну,возвелич, порятуй народ її навіки.

2-й ведучий. Мова - це великий дар природи. У світі налічується близько 3 тисячі мов. І у кожного народу вона своя. І серед них-ніби запашна квітка в чудовому букеті - українська мова.

1-й ведучий.

Наш народ створював свою мову віками. Її багатство і краса, мелодійність і витонченість визнано світом. У 1928 р. у Парижі на Міжнародному конкурсі мов українська мова зайняла 3 місце (після французької і перської).

Виходять читці

1-й читець .  Мово моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену-

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану,

Не з словників насмикану.

2-й читець Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

3-й читець З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров’ю моєю змішана

І аж до скону залишена

В серці моїм. Ти звеш сюди

Добрих людей до бесіди.

1-й ведучий.До щирої бесіди, до гарної пісні, іскрометного жарту зібрала сюди нас рідна мова.

2-й ведучий.Мова- то цілюще джерело, і хто не припаде до нього устами, той сам всихає од спраги.

1-й ведучий. Мова- то найперша ознака нації. Є мова-є і держава, є і народ.Тому так ревно, так планомірно нищили українську мову наші вороги-«раби на розум і на вдачу». Вони добре розуміли, що «людина без мови- то глина безлика, безязика отара овець».А отарою так легко управляти.

2-й ведучий.Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша вона витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави.

1-й ведучий. Хотіли вирвати язик,

Хотіли ноги поламати,

Топтали під шалений крик,

В’язнили, кидали за грати.

Зробить калікою з калік

Тебе хотіли, рідна мати!

2-й ведучий.Душогуби стояли вже близько. Багато чого їм вдалося. Але рідна мова наша- вистояла. Тепер вона –державна мова України.Її державний і офіційний статут закріплений 10 статтею Конституції України.

1-й ведучий.Україна та її культура святкують нині своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Тисячі найкращих синів України пройшли через сталінські репресії, беріївські концтабори.

2-й ведучий.Наші письменники, вчені, художники жорстоко переслідувалися тільки за те, що любили рідну землю і не зрікалися материнської мови.

Перегляд відео «Мова барвінкова»

Виходять читці

1-й читець.О мово! Через «і» та через «ї»,

Чи, пак, через одну та дві сльозини

Іти на Соловки та Сингаї

За «гріх» судилось не одному сину.

2-й читець.Як довго ждали ми своєї волі слова!

І ось воно співа, бринить.

Бринить, співає українська мова,

Чарує, тішить і п’янить.

3-й читець.Як довго ждали ми!

Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг,

Зберіг в таку тяжку негоду,

Коли і сам стоять не міг.

1-й читець

Трембітна мово, музико, калино!

Звучи в розмові, повсякчас звучи.

Говориш ти-говорить Україна.

О рідне слово, більше не мовчи!

2-й читець

Не замовкай ніколи, рідне слово,

Іскрися жартом, піснею злітай.

Над нами квітни завжди веселково,

Щоб сяяв щастям український край.

Виконується українська пісня «Україночка» у виконанні гурту дівчаток

Пісня

1-й ведучий Мова наша поетична і ніжна, в ній невичерпна криниця багатства.Скільки б не звертався до неї, а кожного разу відкриваєш щось нове. Про багатство і красу української мови захоплено відгуку ються не лише її носії, але й іноземці. Ось яка розмова відбулася далекого 1916 року в купе поїзда «Львів- Відень».

( Інсценівка «Краса і багатство української мови»)

Вед. Було це давно, ще за старої Австрії в далекому 1916 році. У купе вагона 1-го класу Швидкого поїзда «Львів-Відень» їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць і українець-відомий львівський артист Богдан Костів. Балачки велися навколо різних проблем і тем, нарешті заговорили про мови: чия мова найкраща і котрій із них належить світове майбутнє.

Першим заговорив англієць:

- Англія-країна завойовників,мандрівників і мореплавців. Англійська мова-це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона,Дарвіна. Безумовно, англійській мові належить світове значення.

- Ні в якому разі,- гордовито промовив німець.- Німецька мова- це мова двох великих  Імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова Філософії, техніки, армії, медицини, мова Шиллера, Гегеля, Канта, Вагнера,Гете, Гейне.І тому, безперечно, німецька мова претендує на світове панування.

Італієць усміхнувся і тихо промовив:

- Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова-це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи Відродження,твори Данте,Боккаччо, Петрарки. Тому італійська мова має бути провідною в світі.

Українець довго думав, нарешті промовив:

- Я також міг би сказати,що моя мова-це мова Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу-Лесі Українки, мова нашого філософа-мислителя Франка, який вільно володів чотирнадцятьма мовами. Нашою мовою звучить понад 300 тисяч народних пісень. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду.Ви ж, по суті,нічого не сказали про багатства й можливості своїх мов. Ну, могли б ви своїми мовами написати невеличке оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової літери?

-Ні,ні,ні!Це неможливо, - відповіли в один голос англієць,німець та італієць.

_Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім просто.Назвіть якусь букву,- звернувся він до німця.

_Хай буде буква «П»,-сказав той.

_Добре.Оповідання називатиметься «Перший поцілунок».

“Популярному перемишльському поету Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: “Приїздіть, Павле Петровичу, — писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, — погостюєте, повеселитеся”. Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони — приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поряд панночки — премилої Поліпи Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку. Прийшла пора — попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету. Походили, погуляли ... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши парком, пара присіла під пророслим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувсь перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати”.

У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська житиме вічно поміж інших мов світу.

Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.

_“Ну, а коли б я назвав іншу літеру? — заявив він — Скажімо, літеру “С?”.

— “Своєю мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на “С” і передаватимуть стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати:

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток, срібний сніг.

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє.

Сад солодкий спокій снить.

Сонно сиплються сніжинки.

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки —

Спить самотній сад.

“Геніально! Незрівнянно!” — вигукнули англієць та італієць.

Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

2-й ведучий.Так, українською мовою можна передати будь-які події, слів вистачить, щоб описати сміх і смуток, найтонші й найскладніші почуття та думки, найвищу красу, задовольнити найвитонченіший смак. Все у ній є, тільки треба наполегливо вивчати,безмежно любити її і пишатися нею.

  СЛОВО
А Вкраїни мова —                      
Мов те сонце дзвінкотюче,         
Мов те золото блискуче,             
Вся і давність, і обнова —          
Українська мова.  
Розцвітай же, слово,
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі
Пречудесно, пречудово
Розцвітай же, слово!
Хай ізнов калина 
Червоніє,  достигає, 
Всьому світу заявляє: 
Я — країна Україна — 
На горі калина!
П. Тичина

НАША МОВА СОЛОВ'ЇНА
Солов'ї розливаються ніжно
У зеленім веснянім гаю,
Син до матері каже: — Ця пісня
Дуже схожа на мову твою.
Посміхається мати до сина:
— Пам'ятай, моє миле дитя,
Рідна мова завжди солов'їна,
Зігріває людей все життя.
Наша мова живе й буде жити,
Бо вона, ніби подих весни —
Пам'ятай ти завжди про це, сину,
Рідне слово теплом огорни.
В. Кленц
         ЛЮБІТЬ РІДНУ МОВУ
Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть!
        РІДНА МОВА
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Д. Павличко

       РІДНА МОВА
Як то гарно, любі діти,
У вікно вам виглядати!
В ньому все: тополі, квіти,
Сонце й поле біля хати.

На оте вікно ранкове,
Що голівки ваші гріє,
Схожа наша рідна мова – 
Цілий чвіт вона відкриє!

Бережіть її малята,
Бо вона – віконце миле,
Що колись до нього мати
Піднесла вас, посадила…
В. Терен

       РІДНА МОВА
По-своєму кожна
Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу  мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.

По світу її,
Як святиню, нестиму
Допоки живу,
В чистоті берегтиму,
З Любов’ю сердечною,
Вірністю сина.
Ця мова для мене,
Як мати, єдина.
С. Жупанин

      РІДНА МОВА
Разом із щастям і журбою
Зеленим листом шелестить,
У небі яснім над водою
Нам рідна мова мерехтить.

Це символ мудрості твоєї,
Моя Вкраїно. Він горить!
Тож мови рідної своєї
Не відцураймось ні на мить!

Читець. Поезія звучить.То,мабуть,серця струни,

То цвіт весніє,непорочний,юний,

То жебонить джерельце чисте-чисте,

То квіти розносять росяне намисто.

Звучить поезія ,за словом сяє слово-

Моя кохана українська мова.

            Пісня «Українська мова»

1-й ведучий. Справді приємно слухати ніжну, витончену, зі смаком, з душею скомпоновану гру слів. Тут і мовне багатство, і з граматикою все гаразд. Але, на жаль, не завжди так буває. Дехто забуває, що чистота мови, її багатство-така річ, як і чистота тіла, охайність одежі. А недбале ставлення до власного мовлення викликає не лише зневагу,але й огиду.

(Інсценізація «На дискотеці-1»)

Вед.   Інна помітила його відразу. Дівчина привернула увагу Сашка своєю незвичайною доброю посмішкою. Він подумав, що неодмінно запросить її до танцю. Тільки б ніхто не випередив.

- Прівєт, бебі. Давай знакомитись. Я-Сашко с сьомой школи. А тебе як звати? Мона тебя пригласити на танець? Час такий музон класний буде-полний отпад! То шо,підем стряхнемось?

- Вибачте, мені зовсім не хочеться танцювати. Не ображайтесь на мене. Я просто слухаю музику.

- Ти шо гоніш,дєтка? Який слухаю? Погналі,слиш?

- Я ще раз у вас прошу вибачення, але я танцювати не хочу. Та й музика мені ця не до вподоби.

- Класний музон! А ти шо, мєдляк ждеш? Тобі мєдляк наравиться, шо лі? Ну ти дайош!

- Ні,вибачте. Але я зовсім не хочу танцювати. До побачення.

( «На дискотеці-2»)

-Здрастуйте! Я Денис із 7 школи. Дозвольте запросити Вас до танцю.

- Будь ласка! Якраз звучить моя улюблена мелодія.

- Ви знаєте, наші смаки цілком збігаються, це так приємно.

- Перепрошую,у Вас, мабуть, таке чудове ім’я, як і ваша добра усмішка? Як вас звуть?

- Мене звуть Інною.

- Чудове ім’я і Вам дуже личить!

- Інно, а Ви не образитесь, якщо я запрошу Вас до наступного танцю?

- Ви, Денисе, такий чемний хлопець, що Вам важко відмовити.

- Дякую.

1-й ведучий. Ось так з гарної, чемної мови, за якою чисті помисли, і зародиться справжнє кохання. А хто нехтує культурою мови, потрапляє в жалюгідне становище. А чому так трапляється? А тому, що й досі сидить у душах багатьох комплекс меншовартості, насаджуваний віками неволі.

Мовляв, українською говорити не престижно, бо це мова сільська, та й модна.

2-й ведучий.Коли осягаєш багатство рідної мови, мимоволі дивуєшся: який все-таки могутній геній нашого народу! Скільки синонімічних рядків, яка гнучкість граматичних форм, глибина думок і почуттів у нашій мові, образність, простота у загадках, прислів’ях, приказках…

1-й ведучий

До речі,про прислів’я. Мій сусід-третьокласник прийшов до школи, а вчителька питає:

-Ти вчора пропустив уроки. Де ти був?

-Маріє Іванівно, а позавчора ви самі казали: «Скрізь добре, а вдома найкраще».

2-й ведучий.Дійсно, народ скаже, як зав’яже. А наше слово і ніжне, і героїчне. Воно і на всякі дотепи зугарне.Послухаємо гуморески(Учні читаютьгуморески)

НАШІ ХЛОПЦІ
Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.

Найкраща мова
Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
- Якій мові ми синочка
Будемо навчати -
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
- Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.
        Дві мови 
Бас відомий у крамниці
Каже продавщиці:
- Дайтє мнє пятсот сєльодкі
І бутилку водкі.
Продавщиця здивувалась:
- Ви - пєвєц ізвєстний.
Я буквально обожаю
Голос ваш чудєсний.
Как прєкрасно ви пойотє
“Ой, там, за горою…”
Так по-русскі говорітє
Почєму со мною?
Бас отвітив: - Я у цьому
Дивного не бачу.
По-вкраїнськи заробляю,
А по-русскі трачу.
      МОВА ВЕЛИЧАВА
Якщо в нашій безталанній мові
Набереться двісті тисяч слів,
То за кожне українське слово
Вже поклали сто голів...
    Нашу мову величаву
Чуємо не всюди.
І не мова винна в цьому -
Винуваті люди.
Не вживеться щира мова
З кволими рабами,
В яких думка на припоні,
Язик за зубами.
У чиновницьких чуланах,
Де столи дубові,
Де неволя і сваволя,
Тісно нашій мові.
По крамницях та пивницях,
Де й повітря п'яне,
Гасне, в'яне слово наше
Степове, духмяне.
Не для "куплі" мова наша
І не для "продажі".
Не для того, щоб базікать
На ледачім пляжі.
Наше слово не ввібгати
У сухі трактати,
Щоб лакейством хліба кусень
Підло заробляти,
Щоб брехати, щоб дурити,
Забивати баки,
Позичаючи нахабно
Очі у собаки.
На зачовганих асфальтах,
Де смолою пахне,
Наше слово крила губить,
Наша мова чахне...
        Серед темної ночі
 Серед ночі Київ
 Криється туманом.
 Розмовляє вітер
 З бронзовим Богданом.
 —  Облітав я, — каже, —
 Вулиці всі чисто.
 Як змінився Київ,
 Це прадавнє місто!
 Де вітри гуляли,
 Там нові квартали...
 А Богдан зітхає:
 —   Що там ті квартали…
 Нині і кияни
 Зовсім інші стали.
 Я сто літ на площі
 Днюю і ночую,
 Але дуже рідко
 Рідну мову чую

1-й ведучий . Дорогі гості, українську мову, літературу треба добре знати. А як Ви її знаєте ми зараз перевіримо,провівши  вікторину «Найкращий знавець рідного слова»

1. Скільки букв в українському алфавіті? (33)
2. Скільки голосних в українській мові? (6)
3. Який знак в українській мові не є розділовим? (Дефіс, апостроф)
4. Назвіть останній відмінок української мови. (Клична форма)
5. Поставте займенник «себе» в Н.в. (Немає Н.в.)
6. В якому реченні одна його частина залежить від іншої? (У складнопідрядному)
7. Яка частина мови не належить ні до самостійних, ні до службових частин?
(Вигук)
8. Скільки звуків у слові «кущ»?(4)
9. Яка буква в українській мові не має відповідного звуку? (Ь)
10. Рід іменника «сирота».(Спільний)
11. Слово, що вживається лише в певній місцевості. (Діалектизм)
12. Як називається вірш, що не має рими? (Білий)
13. Вигадане ім'я, під яким автор друкує свій твір. (Псевдонім)
14. Змалювання в літературі картин природи або будь-якого незамкненого простору. (Пейзаж)
15. Віршований твір, який призначений для співу.(Пісня)
16. Слово, яке щойно з'явилося в мові. (Неологізм)
17. Головні члени речення. (Підмет і присудок)
18. Другорядний член речення, що відповідає на питання непрямих відмінків. (Додаток)
19. Яка частина мови вказує на предмет, але не називає його? (Займенник)
20. Чуже мовлення, передане дослівно. (Пряма мова)
21. Поставте у кличний відмінок слово «юнак» (Юначе!)
22. Скільки відмін має іменник? (4)
23. Суть Ємського указу. (Заборона розмовляти українською, писати і друкувати твори цією мовою)
24. Назвіть знак, що позначає тверду, роздільну вимову на межі приголосного і голосного. (Апостроф)
25. Розділ науки, який вивчає звуки. (Фонетика)
26. Поставте дієслово «вигукувати» у наказовий спосіб. (Вигукуй)
27. Назвіть слова з префіксом прі-. (Прізвисько, прірва, прізвище)
28. Скільки звуків у слові «ходжу»? (4)
29. Частина слова без закінчення. (Основа слова)
30. Закінчити: «Слово до слова — зложиться...». (Мова)

Перегляд відео

Звучить пісня про мову у виконанні П. Зіброва.

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою,

Буду я навчатись мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

В кореневищі пружному ниви колискової;

В леготі шовковому пісні колискової;

Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

Щоб раділа з нами Україна-мати…

Звучить пісня