вірші Савчук надії

                                             Село моє єдине

Вікторів - село єдине,
Єдине для усіх
Його слава не загине
Залишиться повік.
                     Колиска моя яворова
                     Там, де дві річки течуть,
                     Народилася тут і вчуся у школі,
                     Звідси стелиться путь.
Верби над річкою плачуть,
У водах віти свої обмивають
І солов'їв чудових я бачу,
Що крильця свої огрівають.
                      Людей я поважаю,
                      А з квітами росту,
                      Дерева захищаю,
                      Бо Вікторів люблю.

                  Осінь у селі

                     Голубі хмаринки,

                     Золоті поля.

                     Ось така-така

                     Осінь у села.

Осінь- тиха, щира, мила,

Як росинка налистку,

Різнобарвнаі щаслива

З осінню і я живу.

                      Груші, яблука пахучі,

                      Мед бджолиний запашний-

                      Все це дари величезні

                      В золотий час дощовий.

Вітерець все подуває

І листочки обриває.

Дощик рідко накрапає

Він травицю звеселяє.

                     Знову осінь прилетіла,

                      Вона знову й відлетить

                      Україну, землю рідну

                      Нічим не замінить.

                       Савчук Надія, 6 клас
                                    1999р
                  

                      ***

Пишне зоряне небо

В тиху зимову ніч

По зорях мене вело 

В чарівну зоряну піч.

                Тут сниться мені сонце

                 І ріднеє село,

                 А я дивлюся у віконце

                 І говорить мені воно:

Не забувай своєї мови.

Звичаїв не згуби.

Люби своє ти слово

Навічно збережи!

                Не забувай своєї мови-

                Це плідне зеренце.

                Люби своє ти слово

                І полюбить воно тебе.

Пишне зоряне неба

В просторах височить.

Як ти це забудеш-

Жало тя ужалить.

                             Осінь

Гарні яблука та груші

Дощик поливає.

Літнє сонце не сміється-

Восени усе буває.

                Як по стежечці біжу я,

                Павутинку зустрічаю.

                І опеньки добрі в лісі

                Восени збираю.

                    
                       Савчук Надія, 7 клас
                                    2000 р.

           Україно моя!

                        Україно!Рідна земле!
                        Ти оспівана моя.
                        Всіх чарує мелодійна
                        Пісня твоя голосна.
Із глибокої долини,
Із далеких нам віків
Пісня твоя громом лине
Про всю славу козаків.
                        І всі села і містечка
                        Всіх твоїх країв
                        Знають все про Україну
                        І про гордий її спів.
І оспівана піснями
Ти в наших краях,
Де про тебе гомоніли
Люди словом на вустах:
                        Україно! Наша земле!
                        Наша ти душа.
                        Хай лунає твоя пісня
                        І слава твоя.
           
              Савчук Надія, 8 клас
                                    2001 р.

                  Чарівні квіти

Чарівні ті квіти, що ростуть у дворі

І купаються зранку у ранковій росі,

І милують красою своєю усіх,

А усміхнене сонце, як матуся для них.

І радіють ті квіти, що ростуть у дворі

І весні-чарівниці, і осінній красі.

Усміхнуться як сонце й переконують всіх,

Що прекрасніших квітів не знайдеш ти за них.

Це і є так насправді,бо чарівні квітки

Прокидаються з сонцем й всинають вони.

Так щоразу радіють,як приходить весна,

Усміхаються квіти, бо хочуть тепла.

                   ***

Сонечко миле над горами сяє.

Річечка красна у гаю біжить.

Ніжна веселка води набирає,

Щоби з хмаринки знов землю полить.

Ніжний листочок вмивається зрання,

Чарівна квітка пелюстки розрива.

І все це рідна моя Україна,

І все це рідна моя сторона.

                Червона троянда

Ніжно схилила червону голівку

Квіточка красна край мого вікна.

Листочки грають. немов на сопілку.

І ллється музика твоя чарівна.

                    Чудові іскри розкидала всюди

                    Ця ніжна квітка край мого вікна.

                    Як її звати я ще не знаю,

                    Як мене звати не знає вона.

Ти ніжна квітка ранкового літа.

Я посадила й зростила тебе,

І від твого чародійного світла

Ніщо і ніколи не відлучить мене.

                      Ми із тобою нерозлучні назавжди

                      Навіть,коли уже прийде зима.

                      Бо ти прекрасна ранкова троянда,

                      Що розквітає край мого вікна.

                       Савчук Надія, 9 клас
                                    2002 р.