Сценарій виховної години до Дня пам’яті героїв Крут «Квіти у полі, там де Крути…»

                 

Мета: Розкрити суть, причини трагедії під Крутами, виховувати в користувачів

інтерес і повагу до історичного минулого своєї країни, до борців за незалежність

Оформлення: На столі хліб на рушнику і червона калина, свічка, прапор України.

Виставка книг «Під Крутами пішли в безсмертя». зал прибраний квітами і рушниками, вишитими червоними і чорними нитками. На передній стіні ікона Божої Матері.

Тематична виставка документів, книг, газетних та журнальних матеріалів “Вам вічна слава, Вам вічна пам'ять”.

У центрі сцени, прикрашений калиною і чорними стрічками, плакат, на якому чорним – дата: “29 січня 1918 року”, а нижче – слова написані червоним:

І слава їх встає не вмерши,

  Ятрить крізь відстані і час.

 Було їх триста. Триста перший –

І ти,

        І я

            І кожен з нас.

                                            Петро Шкрабюк. 

Бібліотекар: Сьогодні ми запросили вас до бібліотеки, щоб вшанувати пам'ять тих,хто віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави. 300 хлопчиків, майже дітей,пішли в безсмертя прямо зі студентської аудиторії чи шкільного класу. Сухими словами історичних документів, полум’яними рядками поетів, зворушливою музикою пісні ми хочемо розповісти про подвиг.

Під Крутами бій, під Крутами кров...

Про давню трагедію згадаю знов.

Під Крутами смерть, під Крутами плач...

І кулю у серце націлив палач.

Під Крутами юність, під Крутами сум.

Над життям юнацьким надруга і глум.

Під Крутами розум і нації цвіт.

А хто за цей злочин дасть нам отвіт?

Під Крутами сльози, зітхання тяжке...

І як же це сталось, здатний хто на таке?

Стало каменем серце отут біля Крут

І заповідь божа затоптана в бруд.

А заповідь п’ята каже; "Не вбий!"

То хто ж породив тебе кате людський?

Під Крутами вбивство, під Крутами гнів...

І все пам’ятаю через тисячі днів.

І пам'яті свічка горить не згаса

І 300 сердець - наша гордість, краса.

Під Крутами квіти, "Реквієм" спів...

Пам’ятай, Україно, патріотів синів!

    Якими обкраденими виявилися ми, українці, після стількох років московського панування в Україні. Від нас вкрали, заховавши за товстенною стіною забуття нашу Історію, яка, незважаючи на час, усе ж не перестає кровоточити, як рани тих трьохсот юнаків, які в січні 1918 року піднялися на захист незалежної Української держави, протиставивши до зубів озброєним московсько-більшовицьким військам свої гарячі серця.

    Вісім десятиліть відділяють нас від того часу, та події 29 січня 1918 року живуть в душі українського народу, ятрять його серце. То ж давайте зазирнемо в ті дні, відкриємо ще одну сторінку нашої історії, усвідомимо суть трагедії, ім'я  якої Крути.

Читець: І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

Ведуча : Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до

сьогоднішнього дня та спить в знаних і безіменних могилах розкиданих по рідній і чужій

землі – ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Ведучий: Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх

духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас – життя –

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Ведуча : Тим, кого в умовах більшовицької тиранії ми повинні були забути і

викреслити з своєї пам’яті і історії, героям, що впали в страшному бою під Крутами –

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Ведучий: Добре кажуть: „Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього”. І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїми коріннями,так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе, і, як сказав у своєму романі Павло Загребельний: „На порожньому місці роду не заснуєш”. Саме тому ми повинні знати історію . А історія наша полита кров’ю і сльозами

Читець.Сьогодні безкровно на диво вікам

Будується наша Вкраїнська держава.

Її незалежність потрібна всім нам

І ми помилятись не маємо права.

Історія наша нам більш не простить,

Забудьмо зловіснії сварки і чвари.

Як зрадим Вкраїну в цю жадану мить,

Нам знов не минути всім Божої кари.

Згадаймо, як предки боролись колись,

В боях здобували і волю, і славу;

Як річеньки крові за край наш лились,

За рідну Вітчизну, Вкраїнську державу.

Ведуча : Багатовікова історія українського народу, насамперед літопис життя і смерті народу-великомученика, на долі якого було досить лиха... Майже кожне століття, як свідчать давні джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами.Людина має пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру.

Ведучий: 29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Читець: Під Крутами там молоде юнацтво

На прю криваву з ворогами стало.

За Україну, славу, честь й багатство

Життя юнацьке своє там віддало.

Ведуча: 29 січня 1918 року назва невеликої станції Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.

Ведучий:Йшов 1918 рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила

Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, суверенною державою. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє шеститисячне військо на Київ під проводом М.Муравйова.

Ведуча:На той час в Центральній Раді не було армії. Основна її частина була

розбита більшовиками, а інша перейшла на бік червоних, спокусившись

фальшивими обіцянками.У той важкий і грізний час на оборону рідного краю стали лише невеликі частини ідейних борців. У Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназії.Їх було 300.

Читець: Ви сміло виступили в бій

Хоч ворог був страшний, суворий,

В душі не було молодій

Ані вагання, ні покори!

Сніги зледенілі

І темінь іскриста

Над Крутами в скруту

Зійшлося їх триста.

Моя Україно,

Мій Києве - княже,

Ця юнь безборонна

За тебе поляже.

Читець:Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

«На порох стерти, перебити!»

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішитесь кати :

Коли стають до зброї діти,

Народ цей – не перемогти.

Ведуча :Славних хлопців-добровольців зібралося триста,

А дорога, наче доля, – коротка, терниста.

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою,

Бо проллється кров юнача цілою рікою.

    Звучить пісня Павла Дворського «Балада про Крути».

Ведучий: Наступав холодний ранок 29 січня 1918 року. О 9.00 годині розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до бою. Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, не залишаючи своїх позицій.Проти них наступали матроси Балтійського флоту–їх було майже 6 тисяч старих вояків а борців за волю України біля 600.

Читець: Десять йшло проти ста,

І кидались грудьми на гармати,

Бо за ними свята

Україна стояла, як мати.

І остання гупає гармата..

На життя без надій             

Їм стояти, стояти, стояти!

Ведуча: Бій був запеклий і тривав до полудня. Молоді воїни билися відчайдушно, виявляли зразки хоробрості.

Читець: Земля дрижала. Схід вогнем горів,

Сурмили сурми. Гримали гармати.

А в їх очах, вогнистих та завзятих

Палав святий, благословенний гнів.

Ведучий: Сили були надто нерівні. Побачивши безперспективність подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки це слово дійшло з одного боку колії, де були юнаки старшинської школи, на протилежний бік до студентів, хтось замінив слово «відступати» на «наступати».Юнаки-курсанти відійшли назад, а студенти кинулись вперед. На смерть…Пішли на ворога з багнетами, бо набоїв уже не було. І падали, падали у нерівному бою. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні трупів.

Читець: П’янила ниву кров їх чиста

Звершилося: вже бій стихав,

І впали всі героїв триста!

Останніх, смілих – гнів садиста

В полоні всіх закатував.

Ведуча: 35 забрано в полон, двадцять сім здорових і вісім поранених.Довго і жорстоко катували їх. Та не впали на коліна, не просили пощади і помилування. Мужньо зустріли вирок: поранених відправити до Харкова,розстріляти. Наближалася страшна хвилина для засуджених. Один починає, всі інші підхоплюють «Ще не вмерла Україна». І вже лежать тіла юнаків на снігу, политому їхньою кров’ю.Селяни з навколишніх сіл забрали їхні тіла, поховали за християнським звичаєм.

1 березня 1918 року, після звільнення Києва, було закуплено 200 домовин

для перевезення тіл загиблих. Після тривалих розшуків за допомогою місцевих селян були знайдені ями, в яких лежали тіла героїв. Однак усіх загиблих знайти не вдалося.

Ведучий:Ти впав, товаришу, у ранах

Між трупами таких, як сам ,

Та не останній в могіканах ,

Борониш ти святий вігвам.

Ведуча :Вони ідуть у лавах щільних

Вперед, вперед, і не один

Упав, як ти, в огнях свавільних

Під спів червоних хуртовин.

Ведучий:Благослови ж їх льот шалений ,

Умри з усміхом на устах ;

Не поведе більш кат скажений

Твоїх братів у кайданах.

Ведуча :Коли ж здригнуть міцні їх лави ,

Коли не схочуть умирать,

Покрий тавром ганьби й неслави ,

Спали пожежею проклять!..

Ведучий:День помирав, як недобитий лебідь,

Ніч перейняла невимовний біль.

Здригнулись зорі в сполотнілім небі

І тихо подали в криваву заметіль.

Стогнали Крути і молився вітер,

Цілуючи скривавлені сліди:

Вас мало, діти, вас так мало, діти,

Супроти п’яної московської орди.

В пекучий сніг… Навзнак. Не на коліна.

Заплакав місяць в зоряну блакить.

Всі – як один… Кріпися Україно,

Хоч їхня смерть вовік не відболить.

Ведуча :19 березня 1918 року до Києва приїхав сумний поїзд. Убитих було

поховано у спільній могилі на Аскольдовій горі – на аристократичному кладовищі в центрі Києва. Увічненням цього є відома поезія Павла Тичини«Пам’яті тридцяти».

Читець: На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українців

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі-

Український цвіт!-

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадницька рука?

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого зазнявся воїн?

Боже, покарай!-

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Ведуча :Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацього кошу Слобідської України на чолі з Симоном Петлюрою, але ці плани зазнали краху через січневі події у Києві

Ведуча: Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя,розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили герої.Слово про загиблих виголосив професор Михайло Грушевський. Він,зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!».Крути, без сумніву, були, є і будуть завдяки героїзму молодих студентів,однією з героїчних сторінок нашої історії.

Крути стали початком нової доби в історії України. Без Крутів навіть Акт злуки 22 січня 1919 року був би лише документом.

Ведучий:Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі.

Ведуча :Вони – студенти, курсанти, школярі – виявилися у своєму патріотизмові вище за

класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого

народу.

Ведучий:В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком

військового мистецтва. Просто це – символ нескореного духу нашої нації.

Ведуча:Нехай пам'ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

Ведучий:Народе мій, для всіх завжди відкритий,

Не вір, що воля з'явиться сама,

Не дай себе підступно обдурити,

Мовляв, дороги іншої нема.

Як знову йти до старшого нам брата

Просить своє... й на весь світ працювать,

Не дай себе до нитки обідрати,

Зумів же двічі пута розірвать.

Ведуча :Не вір невтомним брехунам пихатим.

На жаль, такі синочки в тебе є,

Що все на світі ладні обібрати,

Купити, перезрадити, продати,

Священну волю навіть розіп'яти,

Покривдить рідну матір, осміяти,

щоб тільки крісло втримати своє.

Народе мій, великий, український,

Як буде в тебе воленька свята,

То буде й коровай, і мед по вінця,

Не зразу, та на вічнії літа.

Читець: Слава, слава Україні і її народу,

Що своїм життям безцінним захищав свободу,

Що довідну самостійність розумом відстояв,-

Тричі слава Україні і її героям

Бібліотекар:Крути ввійшли в історію України як символ національної честі. Ті, хто загинув у битві під Кругами назавжди залишаться в нашій пам'яті. Вони полягли, щоб ми сьогодні жили у вільній і незалежній Українській державі.

              Звучить гімн «Ще не вмерла Україна».

.