Січові
стрільці – герої України
6 серпня 1914 року українці - добровольці Галичини відгукнулися на заклик
Головної Української Ради й утворили єдине українське національне військове
формування у складі австро-угорської армії. Це військо залишилося в
історії під назвою Українські Січові Стрільці або УССи.
Вони мали велике значення для відновлення військових традицій та для зростання
українського патріотизму.
Стрілецькі товариства швидко
поширилися по всій Галичині. Для
підготовки січовиків було організовано постійно діючі курси теоретичного
і практичного військового вишколу. Заняття проводилися з польової та бойової
служби, стрільби, технічних основ зброї.
Січові стрільці, серед яких було
багато інтелігентних й освічених людей, зі зброєю в руках боролися за
незалежність України. У вільні хвилини вони створювали пісні, що виражали думки
й почуття українських вояків.
Однією з найпопулярніших серед
січових стрільців була пісня «Ой у лузі червона калина похилилася». Музику
фахівці вважають народною, а слова писали незалежно один від одного Степан
Чарнецький та Григорій Трух. Пісня швидко набула популярності. Пізніше ця пісня
стала гімном Українських січових стрільців.
Січові стрільці – це, насамперед,
приклад відданого служіння рідному народові, рідному краєві. Саме люди такого гатунку
можуть стати для нас духовними провідниками, прикладом самовідданості й
безмежної віри у вільне прийдешнє України.
Січові стрільці – герої України
Не перелічити усіх місць нашої
скорботи… І здавалось, пропало все, зникне слід нашого стрілецтва. Та лишилося
те, що в народі убити ніколи не можна, лишилася вічно жива, солов’їна стрілецька пісня.
Слова до пісні «Ой у лузі червона
калина» написав директор театру «Руська бесіда» Степан Чернецький, кілька разів
він переробляв текст. А ось щодо імені композитора музикознавці досі
дискутують. Першу стрілецьку пісню одразу ж підхопила молодь – так вона прийшла
й до «усусів» - українських січових стрільців.
Історія січових стрільців, напевно, одна з
найкращих сторінок безмежної любові до рідного краю, до рідних порогів,
народної моралі й глибокого панування прадавніх звичаїв.
Стрілецька література описувала
героїзм і патріотизм українських вояків, на якому формувалось нове покоління
українців. В УСС добровольцями йшли кращі люди , освічені й всесторонньо
розвинені. Серед старшин і стрільців майже 40% було інтелігенції – громадських, політичних
діячів, поетів, художників.
Дуже багато молодих людей
загинули. Ті, хто пройшов цю школу, побачили війну, зрозуміли навіщо українцям
військо. Це небувала подія в історії українців, яка й досі впливає на історію.
Січові стрільці – герої України
На початку Першої світової війни,
6 серпня 1914 року, у Галичині національно свідомі юнаки та дівчата у складі
австрійської армії вирішили добровільно організувати війська УСС, щоб зі зброєю
в руках вибороти всій Україні
незалежність. Це були справжні лицарі честі та людської гідності. Та кривава
боротьба українських молодих патріотів хоч і не закінчилася перемогою, зате
лишила яскраву і героїчну сторінку в нашій історії. Серед стрільців було багато людей
інтелігентних , освічених. Вони писали натхненні вірші, що відразу
ставали популярними піснями, які надавали сміливості в боях і підтримували під
час коротких годин відпочинку, коли особливо гарно мріялося і вірилося в
щасливе майбуття. Створювалися мистецькі гуртки в польових умовах. До них
входили літератори, композитори, музиканти. Вони видавали газети, журнали,
влаштовували виставки, співали пісні. У цій творчій атмосфері в перерві між
боями було створено чимало пісенних творів – справжніх шедеврів народної
творчості, які збагачують духовну скарбницю нашого народу.
То хто ж вони - оті Січові стрільці з Галичини
Історія України… Забуті імена, викреслені з
пам’яті цілі сторінки, зруйновані могили,
поламані хрести, понищені церкви….
Сьогодні я хочу воскресити в пам’яті
одну із забутих сторінок нашої історії – про українських січових стрільців.
Український добровольчий легіон
– українське національне військове формування в складі айстро-угорської армії,
сформоване 6 серпня 1914 року з
добровольців, які відгукнулися на заклик
Головної Української Ради.
УСС – єдина армія того жорстокого
часу, якій ні тоді, ні пізніше
противники ніколи не закинули жодного факту звірства, мародерства,
насильства, щодо полонених чи населення. Легіони січових стрільців були армією
справжніх інтелігентів, носіїв високих ідей і благородних ідеалів. У своєму
зверненні до народу стрільці заявляли: «Ми пішли на цю світову завірюху лише
тому, щоб наша Україна мала своє місце під сонцем».
У 1915-1917 роках стрільці вели кровопролитні бої на
подільській землі, щедро скроплюючи її
своєю кров’ю.
Здобувши гарт у горнилі Першої
світової війни, легіони УСС стали ядром майбутньої Української Галицької Армії,
яка на цей раз захищала свою справжню незалежність та волю рідного і
відродженого краю.
Збройний виступ українців 1
листопада 1918 року, очолений Д.Вітовським, забезпечив проголошення ЗУНР. Мета УСС, з якою вони йшли на боротьбу
в Першій світовій, ними не була досягнута. ЗУНР проіснувала тільки 257 днів: з
1 листопада 1918р. до 15 липня 1919р.
Дворічна боротьба українського
народу за незалежність закінчилася трагічною поразкою. Перейшовши в Східну
Україну, УГА опинилась у так званому чотирикутнику смерті і змушена була
скласти зброю. Лише невеликій частині вдалось повернутись на Галичину,
більшість було відправлено у концентраційні табори, звідки повернулись
лиш поодинокі.
УСС мали велике значення для відновлення
військових традицій та для зростання українського патріотизму. Це ми бачимо
сьогодні, на Сході нашої держави. Великі герої формувались в Галичині, так і
тепер – на Заході України. У східній частині України завжди існують ілюзії щодо
російської імперії, а у західній - їх не було ніколи. Нашим інтелектуалам
завжди доступна суспільно-політична думка цілої Європи.
Кров українську ніхто не змив і
не змиє. Нею навіки пишуться сторінки нашої славної історії. Вона записана пам’яттю у наших серцях. Будемо жити і
виживати – така доля нашої нації – через дар пам’яті бути невмирущими.
Єднаймось,
брати-галичани,
Не час нам на чвари, не
час…
Вставай,
Україно, вставай,
Виходь
на дорогу свободи,
Де
грає широкий Дунай,
Де
ждуть європейські народи…
Вставай
та здіймай знамено
Вселюдської згоди й любові,
Щоб волі святої вино
Спожити без помсти і крові!
То хто ж вони - оті Січовії Стрільці з Галичини?
Двадцять перше
століття впевнено крокує планетою. Диктує нове світобачення, нове мислення,
нові цінності і права . Та вічними цінностями і категоріями залишаються і
донині почуття патріотизму та любові до Вітчизни. Саме вони закликали до бою
молодь Галичини на початку 20 сто-ліття.
Саме їм передовсім завдячуємо за здобуті
високі цінності свободи. Свободи
вибору Людини і свободи Держави.За відновлення військових традицій, для
зростання українського патріотизму,створення військового фольклору,пісні й
музики.
У переддень
церковного свята Покрови Пресвятої Богородиці, згадаймо їхні імена і їхні
молоді, жертовні самовіддані життя...
Бій під Болеховом,Галичем,Завадовом,Семиківцями.Терени Прикарпаття... Місця бойової
слави УСС.... І - Гору Маківку,річку Збруч - місце пам'яті нескорених героїв...
Міста і села
Галичини... Скільки безстрашних героїв, - твоїх дочок і синів полягло у
нерівному двобої з ворогом!... Борців за Українську Самостійну Соборну Державу.
Борців за утворення єдиної української держави.
...
Закінчилися бої, у яких боролися мужні Січові Стрільці. Але і досі триває боротьба українського народу за незалежність,
мирне небо над головою, щасливе життя громадян України та їхнє майбуття.
І, хоча лінія фронту зараз від нас
далеко, з її канонадами, бронетехнікою, блокпостами, але про неї нагадують
свіжі могили зовсім молодих хлопців, які загинули у розквіті сил, не завершивши
усіх справ, залишивши своїх коханих, рідних, не доказавши головного. Вони
відійшли у вічність заради щасливих усмішок своїх співвітчизників, як і Січові
Стрільці. Звичайні хлопці у мирному житті, і мужні герої - у воєнному лихолітті...
То хто ж
вони - оті Січові Стрільці з Галичини? Полки
українських добровольців,які боролися за мир,за щастя, за тишу нічного неба,
щедро всипаного міріадами сяючих зірниць на синьому оксамиті; за ніжний спокій чарівного світанку; за посмішки рідних і
коханих; за усміхнені обличчя дітей- сучасників і майбутніх, - омріяних і ще ненароджених
своїх...За кришталеві роси у травах, ошатні квіти біля хати; за цвіт калини при
дорозі і спів солов"я. За пісню, що огортає душу і полонить серце. За
Дніпровські кручі і Карпатські водограї, блакитні озера Волині і безмежність
Херсонського степу; налите сонцем колосся і стрімкі гірські схили.
За неї, - Україну-неньку. Споконвічну,
прадавню, оповиту легендами і таємницями, вистоявну
перед віками, зболену-згорьовану, - і, - відроджену! Оновлену! Єдину і -
Щасливу!...
Уклін
їхнім могилам і вічная шана героям!...На віки!...
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.